ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року Справа № 910/18449/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс"на рішеннявід 26.11.2013господарського суду міста Києва та на постанову від 03.03.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/18449/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкераміка-Захід"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс"простягнення 35 000,00 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будкераміка-Захід"простягнення 164080,00 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явився;відповідачаТоркаєнко О.С. (дов. від 05.11.2013 № б/н); Радюк Т.П. - директор;ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкераміка-Захід" (надалі - ТОВ "Будкераміка-Захід") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс" (надалі - ТОВ "Сантекс", відповідач) про стягнення 35 000,00 грн. грошових коштів, які були сплачені в якості попередньої оплати за товар.
Заперечуючи проти позову, 06.11.2013 ТОВ "Сантекс" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Будкераміка-Захід" про стягнення 164 080,00 грн. грошових коштів, як повної оплати за товар.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2013 у справі № 910/18449/13 (суддя Курдельчук І.Д), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 (колегія суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.), первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Сантекс" на користь ТОВ "Будкераміка-захід" грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач за первісним позовом - ТОВ "Сантекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову у повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, зокрема, невірно застосовано положення частини 1 ст. 640, частини 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.
Позивач за первісним позовом - ТОВ "Будкераміка-Захід" у відзиві на касаційну скаргу відповідача за первісним позовом заперчив проти її доводів та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач за первісним позовом своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористався.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача за первісним позовом та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що між сторонами на підставі усної домовленості укладений договір поставки у спрощений спосіб щодо поставки товару - труби SRD-41 д400х9,8 мм PN6 в обсязі 600 м, про що свідчить виставлений відповідачем за первісним позовом (Постачальник) рахунок-фактура № 2173 від 20.05.2013 на загальну суму 199 080,00 грн.
Позивач за первісним позовом (Покупець) на умовах попередньої оплати сплатив на користь Постачальника грошові кошти у сумі 35 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 21.05.2013.
Відповідно до частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В силу приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
12.07.2013 Покупець надіслав на адресу Постачальника вимогу щодо здійснення поставки обумовленого товару або повернення попередньої оплати за товар у сумі 35000,00 грн. в семиденний строк від дня отримання вимоги, що підтверджується фіскальним чеком № 9815 від 12.07.2013. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.
У зв'язку з тим, що зазначена вимога залишилась без відповіді Покупець (позивач за первісним позовом) звернувся до суду з вимогою про повернення попередньої оплати за товар.
Заперечуючи проти позову, Постачальник (відповідач за первісним позовом) також звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості у сумі 164 080,00 грн. по договору поставки, яка є недоплачено. Свої вимоги Постачальник (позивач за зустрічним позовом) обгрунтовує тим, що поставка товору є можливою лише після повної оплати товару, оскільки товар є нетиповим, його імпортування на склад Постачальника в обсязі 360 м було здійснено тільки після попередньої оплати (35 000,00 грн.) 07.06.2013 та 09.06.2013. Імпорт іншої частини товару (240 м) Постачальник зобов'язаний був здійснити після повної оплати виставленого рахунку-фактури, але у зв'язку з тим, що Покупець не здійснив оплату, ним було припинено імпортування товару на свої склади, та повідомлено Покупця про можливість поставки товару у повному обсязі Покупцеві тільки після його повної оплати.
Приймаючи рішення про задоволення первісного позову і відмову в зустрічному позові, місцевий господарськй суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не здійснено поставку товару на суму здійсненої попередньої оплати, а тому покупець в силу закону має право на повернення зазначеної суми, у зв'язку з невиконанням Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару.
Посилання позивача за зустрічним позовом на умови поставки товару лише за повної оплати виставленого рахунку, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення попередньої оплати.
Як свідчить викладене, позивач за зустрічним позовом, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, не довів обставин, на які він посилався як на підстави свої позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс" залишити без задоволено.
Сервисы для юристов