ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року Справа № 910/17032/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. - головуючого (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.,
розглянувши касаційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ"на ухвалу та постанову господарського суду міста Києва від 18 вересня 2013 року Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 рокуу справі№ 910/17032/13господарського судуміста Києва за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київенергобуд"до1. Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" 2. Акціонерного товариства "Монтголфієр АГ"провитребування нерухомого майна за участю представників: від відповідача-1: Шкелебей О.В., від відповідача-2: Ружицький О.А.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року ВАТ "Київенергобуд" звернулося до господарського суду із позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" про витребування від відповідача нерухомого майна площею 931,2 кв. м, що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.
Позивач також просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно загальною площею 931,2 кв. м, що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А. Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову мотивовано, тим, що спірне нерухоме майно може бути відчужено Підприємством з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ", що в свою чергу може унеможливити відновлення порушених прав позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 залучено в якості відповідача-2 АТ "Монтголфієр АГ".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 (суддя Ломака В.С.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Авдеєв П.В., Гончаров С.А.), у справі №910/17032/13 заяву ВАТ "Київенергобуд" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно загальною площею 931,2 кв. м, що розташоване в м. Києві по вулиці Героїв Дніпра, 3-А до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.
Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено третій особі або обтяжено зобов`язаннями (в т.ч. передано в іпотеку).
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Підприємство з іноземними інвестиціями "Монтголфієр АГ" звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 66, 101, 104 ГПК України, просить їх скасувати, в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача, у клопотанні не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва підтверджено право власності відповідача-2 на спірне майно.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2014 касаційну скаргу у справі №910/17032/13 прийнято до провадження.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.04.2014 у справі №910/17032/13 у зв`язку з виходом судді Кочерової Н.О. з відпустки сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Кочерова Н.О., Самусенко С.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.04.2014 у справі №910/17032/13 у зв`язку з відпусткою судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у справі №910/17032/13 є витребування нерухомого майна загальною площею 931,2 кв. м, що розташоване в м. Києві по вул. Героїв Дніпра, 3-А.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Всупереч положенням ст.ст. 33, 66 ГПК України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на міркуваннях та припущеннях. Позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди не встановили наявності жодних доказів, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову. Зазначивши, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено особі або обтяжено зобов'язаннями (в т.ч. передано в іпотеку), господарські суди не встановили жодних обставин, які б могли свідчити про можливу реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та постанова, якою вона залишена в силі судом апеляційної інстанції, підлягають скасуванню, а заява про забезпечення позову - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервисы для юристов