ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року Справа № 922/2812/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.за участю представників: позивачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)відповідачаБогдан С.В. (дов. від 20.12.2016 №007Др-24-1216)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№922/28112/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"простягнення 11041729,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2016 (суддя Хотенець П.В.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Плахова О.В., Лакіза В.В.)у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 212, 213, 692, 694, 655, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-2, 4-3, 4-7, ч. 3 ст. 35, 43, 82, 84, 90 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Швець В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 22.03.2017 представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №15-805-Н.
Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору (а.с.15-20).
Пунктом 1.2 договору визначено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Згідно з п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного, уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У пункті 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Згідно пункту 6.2 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Пунктом 6.4 договору сторони встановили, що вони погоджуються, що покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов'язковим.
Відповідно до п.7.2 договору у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 №15-805-Н позивачем поставлено відповідачеві у липні - грудні 2015 року природний газ на загальну суму 915677941,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015 та від 31.12.2015 та не заперечується сторонами спору (а.с.25-31).
Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 (підтверджено представниками сторін у судовому засіданні).
З огляду на матеріали справи, 23.09.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона-1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (сторона-3), та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона-остання) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2053 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, п. 1 якого визначено, що предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (а.с.70,71).
Розділом 2 цього спільного протокольного рішення встановлено, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні-1 у сумі 5673766 грн. з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона-1 перераховує на рахунок сторони-2 кошти у сумі 5673766 грн. записом у графі "призначення платежу": "за липень 2015 року "П" 2549187 грн.", "за липень 2015 року" "С" 3124579 грн. Постанова Уряду від 11.01.2015 №20". Сторона-2 перераховує стороні-3 кошти за пільги та субсидії у сумі 5673766 грн. із записом у графі "призначення платежу": "за липень 2015 року "П" 2459187 грн."; "за липень 2015року" "С" 3124579. Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона-3 перераховує стороні-останній кошти в сумі 5673766 грн., у тому числі ПДВ 945627,67 грн. за природний газ за 2015 рік згідно з договором від 30.06.2015 №15-805-Н з записом у графі "призначення платежу": "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ за 2015 рік, договір від 30.06.2015 №15-805-Н, у тому числі ПДВ 945627,67 грн.". Сторона-остання перераховує кошти у сумі 5673766 грн. до загального фонду Державного бюджету України у вигляді ПДВ.
Розділом 4 цього спільного протокольного рішення встановлено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
23.09.2015, 22.10.2015, 22.10.2015, 20.11.2015, 20.11.2015, 18.12.2015, 18.12.2015, 21.01.2016, 21.01.2016 укладені аналогічні за змістом спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №№2054, 2253, 2254,2584, 2566, 3018, 3019, 209, 210, відповідно, сторонами яких були також сторони спору, за умовами яких відповідач зобов'язаний перерахувати позивачеві 1493835 грн., 3937384 грн., 7304440 грн., 5780426 грн., 71128160 грн., 18769646 грн., 168557836 грн., 32532727 грн., 18744853 грн., відповідно (т.1, а.с.72-89).
Факт виконання відповідачем вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України підтверджується у позовній заяві та представниками сторін в судових засіданнях попередніх інстанцій.
Разом з тим, здійснюючи оплату за одержаний природний газ у повному обсязі відповідач порушив строки, визначені умовами договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збуд" 9849274,27 грн. пені, 524163,38 грн. інфляційних втрат та 668292,08 грн. 3% річних.
Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Так, ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Сервисы для юристов