ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року Справа № 922/2661/16
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді суддів Корсака В.А., Швеця В.О. Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиОбласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016у справі № 922/2661/16 Господарського суду Харківської областіза позовомОбласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром"доАкціонерного товариства "А.М.Б."простягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники :- позивачане з'явився- відповідачане з'явився
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "А.М.Б.", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 72 129,50 грн. безпідставно збережених коштів.
Позов мотивовано тим, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі, за яке позивач, як постійний користувач земельної ділянки, сплачував земельний податок.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2016 (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (головуючий суддя Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Барбашова С.В.) у даній справі у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Акціонерне товариство "А.М.Б." не скористалося правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 27.12.1995 № 1032 Виробничо-експлуатаційному підприємству "ДЕРЖПРОМ", правонаступником якого є Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", (позивач у справі) надано у постійне користування 1,6318 га землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 04.07.1996 серія ХР-35-01-001499 для експлуатації та обслуговування адміністративних, житлових, виробничих та допоміжних будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 115 (а.с.11-14).
У зв'язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки, у постійному користуванні позивача залишилася земельна ділянка площею 1,0650 га за адресою вул. Котлова, 54 у м. Харкові. Відповідні зміни у землекористуванні зазначено у Державному акті на право постійного користування землею серія ХР-35-01-001499.
Відповідно до Рішення 5 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.04.2016 № 194/16 припинено позивачу право користування земельною ділянкою площею 1,0650 га за вказаною адресою за його добровільною відмовою (а.с.15-23).
Судами встановлено, що позивач здійснював оплату земельного податку за користування вказаною земельною ділянкою. За період з червня 2013 року по червень 2016 року сплачено земельний податок на загальну суму 152 011,79 грн. Заборгованість за користування земельною ділянкою станом на 11.04.2016 відсутня.
Згідно відомостей, що містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 56395477 від 31.03.2016 1/2 частка нежитлових будівель, які знаходяться за адресою вул. Котлова, 54, у м. Харкові, всього загальною площею 2485,4 кв.м. належать на праві спільної часткової власності АТ "А.М.Б." на підставі договору купівлі-продажу № 1312 від 23.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мартиросян І.Е., про що було внесено запис № 5480 в книзі: 1 від 04.07.2011 про державну реєстрацію права власності.
В своєму позові про стягнення безпідставно набутих коштів позивач послався на те, що відповідач, як співвласник 1/2 частки нежитлових будівель, має компенсувати йому витрати по сплаті земельного податку за період з червня 2013 року по червень 2016 року в сумі 72 129, 50 грн., тобто пропорційно площі нежитлових будівель на земельній ділянці, якою він користується та за яку сплачено позивачем податок.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах постійного користування чи на умовах оренди, а виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою. Вимоги позивача щодо компенсації йому земельного податку на підставі ст. 1212 ЦК України визнані судами безпідставними у зв'язку з недоведеністю набуття відповідачем, за рахунок позивача, певних нових цінностей, збільшення кількості та вартості належного йому майна або збереження майна, яке неминуче мало б вибути з його володіння.
Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
У справі, яка переглядається судами встановлено, що відповідач є власником 1/2 частки нежитлових будівель, які знаходяться за адресою вул. Котлова, 54, у м. Харкові. Відповідне право зареєстровано за відповідачем у встановленому законодавством порядку 04.07.2011.
Статтею 356 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Виходячи із змісту статті 181 ЦК України будівля, як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.
Відповідно до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) у разі набутті права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину , на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто, нормами ЦК України передбачено виникнення у нового власника об'єктів нерухомості права на оформлення землекористування з метою охорони його права власності.
Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених правових норм зазначив, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗУ України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. (див. постанову Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі 6-253цс16).
Сервисы для юристов