ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року Справа № 916/2355/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І.,суддів: Бондар С.В., Палія В.В.за участю представниківпозивача - Буданов М.П., відповідача - не з'явився,розглянувши касаційну скаргу Військової частини 9997на постановуОдеського апеляційного господарського суду від06.12.2016та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід 17.10.2016у справі№ 916/2355/16за позовомВійськової частини 9997доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 7 097,67 грн,
В С Т А Н О В И В:
Військова частина 9997 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про стягнення 6 589,30 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 508,37 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2016 порушено провадження у справі №916/2355/16 за позовом Військової частини 9997 до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 7 097,67 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 17.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів Ярош А.І. - головуючий суддя, судді Лисенко В.А., Гладишева Т.Я.) від 06.12.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2016, Війська частина 9997 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме ст. 1212 ЦК України, і процесуального права, зокрема ст. 33, 43 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 касаційну скаргу Військової частини 9997 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2017.
Розпорядженням Вищого господарського суду України від 21.03.2017 №08.03-04/1072 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №916/2355/16 у зв"язку з участю судді Селіваненка В.П. у форумі.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів для розгляду справи №916/2355/16 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Студенець В.І., судді Бондар С.В., Палій В.В.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч.1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2015 між Військовою частиною 9997 (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (підрядник) було укладено договір №119-15 про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується надати замовникові послуги - ремонт покрівлі ангару ОТЕЧ, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Вартість послуг, з урахуванням додаткової угоди №119-15/152-15 від 08.12.2016 до договору від 23.10.2015, становить 92627,91 грн.
Внаслідок укладення даного договору у сторін виникли цивільні права та обов'язки.
На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, відповідач виконав підрядні роботи на загальну суму 92627,91 грн., а позивач прийняв вказані підрядні роботи без зауважень за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 та оплатив їх повністю.
В ході ревізії фінансово-господарської діяльності Військової частини 9997, проведеною головним державним інспектором Державною фінансовою інспекцією в Одеській області в IV кварталі 2015 року, було виявлено, що внаслідок включення до акту виконаних робіт з поточного ремонту ангару ОТЕЧ Військової частини 9997 витрат з покриття ризиків (8,5%), які є витратами "Замовника" - військової частини 9997, зайво сплачено підрядній організації ФОП ОСОБА_5 кошти у сумі 6589,20 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збиткам) державі в особі Військової частини 9997 на суму 6 586,30 грн.
Військова частина 9997 посилаючись на те, що підрядником була неправомірно завищена вартість виконаних робіт роботам за договором № 119-15, що було виявлено під час проведеної ревізії ДФІ в Одеській області звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 6589,20 грн., як безпідставно отриманих на підставі ст. 1212 ЦК України, а також стягнення 508,37 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Загальні підстави для виникнення зобов"язання у зв"язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
Сервисы для юристов