Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №910/11204/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 910/11204/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декомайстер-Дніпро"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№ 910/11204/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Декомайстер-Дніпро"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення грошових коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "УкрСиббанк" повідомлений, але не з'явився;

- ТОВ "Декомайстер-Дніпро" повідомлений, але не з'явився;

- ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 справу № 910/11204/16 передано за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку зі зміною місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/11204/16 (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) Товариству з обмеженою відповідальністю "Декомайстер-Дніпро" (надалі - ТОВ "Декомайстер-Дніпро" / відповідач / скаржник) відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 22.08.2016 у даній справі; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто відповідачу.

ТОВ "Декомайстер-Дніпро", не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження з поважних причин, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

22.03.2017, до початку судового засідання, від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшов відзив на подану касаційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд залишити без задоволення вказану скаргу, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 - без змін.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи, проте вони не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2017 ТОВ "Декомайстер-Дніпро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2016, одночасно заявляючи клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись при цьому, як на причину пропуску такого строку, на те, що оскаржувана ухвала від 22.08.2016 на його адресу не надходила, а про її наявність він дізнався через Єдиний державний реєстр судових рішень лише 04.01.2017, у зв'язку з чим він не зміг подати апеляційну скаргу в строки, визначені ст. 93 ГПК України

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача та повертаючи останньому апеляційну скаргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд не визнав наведені скаржником причини пропуску строку поважними та виніс оскаржувану ТОВ "Декомайстер-Дніпро" до суду касаційної інстанції ухвалу.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення (ч. 2 ст. 93 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Декомайстер-Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.08.2016 - у січні 2017 року, що підтверджується відбитком штампу господарського суду міста Києва. А отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку встановленого для її подання частиною 1 ст. 93 ГПК України.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 11.05.2011 роз'яснено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як уже зазначалося, ТОВ "Декомайстер-Дніпро", як на єдину підставу пропущення ним строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 22.08.2016, посилалося на те, що про наявність оскаржуваної ухвали господарського суду міста Києва про передачу даної справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області відповідач дізнався лише 04.01.2017 через Єдиний державний реєстр судових рішень, що в свою чергу унеможливило вчасне подання апеляційної скарги.

Водночас, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.12.2016 відповідачем було подано клопотання про призначення судової економічної та почеркознавчої експертизи саме до господарського суду Дніпропетровської області, а отже, безпідставними та необґрунтованими є твердження ТОВ "Декомайстер-Дніпро" про його необізнаність до 04.01.2017 про передачу справи за підсудністю до іншого суду, на що правомірно було звернуто увагу Київським апеляційним господарським судом.

Згідно з положеннями п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.