ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2016 року Справа № 903/817/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Романова Н.Л., дов. б/н від 19.02.2016р.;від відповідача:Хохлов В.О., Яценюк О.В. - дов. б/н від 18.02.2016р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЛуцького міжрайонного управління водного господарствана постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р.у справі господарського суду№903/817/15 Волинської областіза позовомЛуцького міжрайонного управління водного господарствадоПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"третя особаЛипинська сільська радапростягнення 48 406,33грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 02.10.2015р. у справі №903/817/15 задоволені позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 48406,33грн. (в тому числі 29658грн. - основного боргу, 7516,07грн. - пені, 407,09грн. - 3% річних та 10825,17грн. - інфляційних втрат). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у справі №903/817/15 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач, Луцьке міжрайонне управління водного господарства, з прийнятою постановою апеляційної інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалою від 23.02.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 22.03.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Луцького міжрайонного управління водного господарства.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.06.2014р. між Луцьким міжрайонним управлінням водного господарства (підрядник) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" (замовник) оформлений договір №13, який скріплений печатками та підписами сторін, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати замовнику послуги з виконання земляних робіт на об'єкті "Водний об'єкт на території Липинської сільської ради Луцького району", відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений даним договором строк, а замовник зобов'язується надати підрядникові майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт (і забезпечення необхідними матеріалами), прийняти закінчений об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт (і матеріалів, якщо поточний ремонт здійснюється за рахунок матеріалів підрядника).
Вартість виконання робіт відповідно до кошторису від 12.06.2014р. становить 35272грн. Замовник проводить оплату підряднику виконаних робіт по їх поетапному завершенні на підставі актів виконаних робіт після приймання обсягів виконаних робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться замовником не пізніше 5 днів після приймання об'єкта комісією замовника (п.п. 3.1-3.3 договору).
На виконання умов договору підрядник виконав земельні роботи з очистки водного об'єкта на загальну суму 31693грн., а замовник прийняв та оплатив їх, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 від 26.06.2014р. на суму 15000грн. та №2 від 11.07.2014р. на суму 16693грн.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не підписав акт приймання виконаних підрядних робіт №3 за серпень 2014р. на загальну суму 29658грн. з облаштування і реконструкції гідроспоруди (надісланий 01.12.2014р.).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що в матеріалах справи наявні два примірника договору підряду №13 від 16.06.2014р. (в примірнику договору позивача вартість виконання робіт становить 61 351грн., а в примірнику договору відповідача - 35 272грн.), при цьому апеляційною інстанцією зазначено, що обидва договори містять умову, що послуги з виконання земляних робіт надаються у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк та жоден з договорів не передбачає реконструкції гідротехнічної споруди.
Апеляційним господарським судом зауважено, що в матеріалах справи відсутній кошторисний розрахунок або інша проектно-кошторисна документація на очистку водного об'єкту загальною вартістю 61 351грн. Натомість, 12.06.2014р. відповідачем, як замовником робіт, затверджений зведений кошторис "Очистка водного об'єкту" на суму 35 272грн., що призвело до оформлення між сторонами договору підряду на зазначену суму.
Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд з огляду на те, що договором не передбачались роботи з облаштування і реконструкції гідроспоруди на водному об'єкті, вірно визначився, що їх виконання здійснені позивачем за межами договору, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, які базуються на договорі підряду №13 від 16.06.2014р. При цьому апеляційною інстанцією була надана належна правова оцінка підставам, предмету та обсягу позовних вимог.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у справі №903/817/15 відсутні.
Сервисы для юристов