Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №917/341/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 917/341/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.розглянувши касаційну скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постанову Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 917/341/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"простягнення 22599637,34 грн. за участю представників:

позивача: Конопліцький І.В.

відповідача: Бакланов Д.В., Колосовський Ю.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 у справі № 917/341/16 (головуючий суддя Ціленко В.А., судді Паламарчук В.В., Сірош Д.М.) заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про розстрочку виконання рішення суду частково задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2016 у справі № 917/341/16 на 18 місяців рівними частинами по 1068760,81 грн. з дня винесення ухвали.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у даній справі (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Гетьман Р.А., Ільїн О.В.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 917/341/16, відмовити Публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2016 у справі № 917/341/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про те, що судами не встановлено, а відповідачем не доведено наявності обставин особливого характеру, які б ускладнювали виконання рішення суду; судами не надано оцінки фінансовому стану позивача.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2016 у справі № 917/341/16 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 17989106,25 грн. інфляційних нарахувань, 1072893,28 грн. - 3% річних, судовий збір у розмірі 175695,00 грн.; в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 3537637,81 грн. - відмовлено.

05.10.2016 Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до суду з заявою про розстрочку виконання рішення у справі № 917/341/16 на 36 місяців рівними частинами по 534380,41 грн. щомісячно, з дня винесення ухвали.

Заява мотивована тим, що рівень тарифів на опалення та постачання гарячої води не в повній мірі покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії, внаслідок чого діяльність товариства є збитковою; споживачі, зокрема, підприємства житлово-комунальної сфери, бюджетні установи та населення, мають значну заборгованість за спожиті електричну і теплову енергії, а ПАТ "Полтаваобленерго" має значну як кредиторську так і дебіторську заборгованість. На підтвердження зазначених обставин відповідачем додано до заяви звіти про фінансові результати та виконання кошторису витрат з ліцензованих видів діяльності, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-е півріччя 2016 року, копії постанов про відкриття ВП по справах, копії актів взаємних розрахунків.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на день прийняття ухвали місцевим господарським судом) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство боржника знаходиться у скрутному фінансовому стані, арешт коштів на рахунках боржника та продаж його майна може призвести до зупинення діяльності боржника, зважив на специфічний вид діяльності відповідача - вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, необхідність врахування у зв'язку із цим інтересів територіальної громади міста та області, фізичних та юридичних осіб, зазначив, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, врахував, що рішенням суду у даній справі було стягнуто штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язання; штрафні санкції є додатковим надходженням коштів для позивача, а виникнення прострочення з оплати основної заборгованості було спричинено несвоєчасним проведенням оплати за послуги населення перед відповідачем, а також різницею у тарифах, при цьому відповідачем було сплачено суму основного боргу позивачу за договором; взяв до уваги рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, згідно із яким розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам встановили, що виконання судового рішення відповідачем ускладнюється фінансовою неспроможністю останнього, а стягнення з відповідача заборгованості одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності відповідача та може призвести до значного ускладнення виконання рішення суду у справі.

Положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Надавши правову оцінку наведеним відповідачем обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, врахувавши, що заявлені до стягнення суми, розстрочити сплату яких просив відповідач, складаються тільки із сум фінансових санкцій (основний борг відповідачем сплачено), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вищезазначені обставини ускладнюють виконання рішення господарського суду у даній справі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для надання заявнику розстрочки виконання рішення суду в терміни, визначені в ухвалі суду від 10.11.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.