Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №914/2372/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 914/2372/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивачів, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№914/2372/16 Господарського суду Львівської областіза первісним позовом 1.Управління майном спільної власності Львівської обласної ради; 2.Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева"простягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за безпідставне користування приміщеннями за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7, 9 станом на 15.08.2016 у розмірі 262493,63 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева" до 1.Управління майном спільної власності Львівської обласної ради; 2. Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"провідшкодування вартості невід'ємних покращень

ВСТАНОВИВ:

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева" про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за безпідставне користування приміщеннями за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7, 9 станом на 15.08.2016 у розмірі 262493,63 грн.

Заявою від 24.10.2016 №1371 позивачі збільшили позовні вимоги та просили суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева" неустойки у розмірі подвійної орендної плати за безпідставне користування приміщеннями за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7, 9 станом на 24.10.2016 у розмірі 342825,73 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Замок лева" звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" про стягнення 856257,00 грн. вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна на підставі договору №1/2002 на оренду нерухомого майна від 01.11.2001, укладеного між Управлінням адміністративними будинками Львівської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Замок лева".

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Замок лева" звернулось до суду із заявою про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 (суддя Горецька З.В.) зупинено провадження у справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання: 1. Які невід'ємні покращення були здійсненні у приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Глінки 7, 9 в період з 1995 року по 31.12.15? 2. Яка вартість таких невід'ємних покращень? Матеріали справи скеровано експерту.

Зупиняючи провадження по справі та призначаючи судову будівельно-технічну експертизу місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева", адже матеріали справи містять питання, які потребують роз'яснення судового експерта.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" звернулися до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (головуючий суддя Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 скасовано, справу направлено на розгляд до місцевого господарського суду.

Не погоджуючись із прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Замок лева" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, а ухвалу господарського суду Львівської області від 15.11.2016 залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів статей 22, 41, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вважає, що з оскаржуваної постанови не вбачається жодних обставин відсутності підстав для зупинення провадження у справі через призначення судової експертизи щодо наведених в ухвалі суду першої інстанції питань.

Також скаржник зазначає, що встановлення вартості покращень має значення для вирішення спору в частині зустрічних позовних вимог про стягнення вартості проведених поліпшень, тобто для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування та потребують спеціальних знань, якими суд не володіє, при тому, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У додаткових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Замок лева" зазначає про обставини, які просить врахувати при розгляді касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 1114 Господарського Процесуального Кодексу України, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, разом з тим, не скористались правом присутності своїх представників у суді касаційної інстанції.

Cтатями 69, 1118 Господарського процесуального Кодексу України обмежено строк розгляду касаційної скарги. Строк розгляду справи може бути продовжено тільки за письмовим зверненням сторони. В силу наданих статтею 1117 Господарського Процесуального Кодексу України повноважень суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до частин 2, 4 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у разі призначення господарським судом судової експертизи. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Замок лева" про призначення судової будівельно-технічної експертизи від 15.11.2016 б/н подана до суду першої інстанції 15.11.2016, тобто в день судового засідання і того ж дня судом першої інстанції дану заяву задоволено, винесено ухвалу про зупинення провадження у справі та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до статей 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником.

З вищезазначеного вбачається, що в порушення вимог статей 4-2, частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не забезпечено можливості позивачам (за первісним позовом), реалізувати своє право щодо надання господарському суду свого переліку питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.