ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року Справа № 916/2543/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспортіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014у справігосподарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філіїдоОдеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспортіпростягнення 1345, 60 грн.за участюПершого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
ВДВС: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
22.09.2014 Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулась до господарського суду Одеської області із скаргою про визнання дій Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції незаконними та визнання постанови про відкриття виконавчого провадження недійсною.
В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що відповідно до п.1 Типового Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №801 від 23.07.2009 регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні є державним органом ветеринарної медицини, що здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на відповідній території. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення регіональної ветслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (пункт 11 Положення).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2014 по справі №916/2543/14, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, відмовлено в задоволені скарги Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про визнання дій Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції незаконними та визнання постанови про відкриття виконавчого провадження недійсною в порядку ст.121-2 ГПК України з посиланням на те, що матеріали скарги не містять доказів того, що виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2014 у справі №916/2543/14 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" є неможливим, отже й підстав для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду матеріали скарги також не містять.
Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та задовольнити його скаргу на дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийнятий з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 2-4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ч.2 ст. 3, п.8 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженим постановою КМУ № 845 від 03.08.2013.
У відзиві ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2014 стягнуто з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь ДП "Адміністрація портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) 1125,25 грн. основного боргу, 74,66 грн. пені, 124,92 грн. втрат від інфляції, 20,77 грн. у якості 3% річних, 1827,00 судового збору.
На виконання рішення господарського суду Одеської області 04.08.2014 судом було видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Сокол Ю.Є. від 02.09.2014 було відкрито виконавче провадження №44564667.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.
Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов'язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.
Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2014 у справі №916/2543/14 в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" є неможливим, отже й підстави для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відсутні, з огляду на що висновок судів про відмову в задоволенні скарги Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, колегія суддів визнає правомірним.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої та апеляційної інстанції і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 у справі №916/2543/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: Г.П. Коробенко
Сервисы для юристов