Постанова ВГСУ від 22.01.2015 року у справі №910/15052/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 910/15052/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" від позивача: Янсон А.О. від відповідача: Било Ю.О.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.09.2014 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 рокуу справі№ 910/15052/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"доПублічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"простягнення 217 369, 02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" (далі відповідач) з позовом про стягнення 217 369, 02 грн. - заборгованость по орендній платі, за період з 01.01.2006 року по 31.05.2006 року, яка виникла за договором оренди № 5/21-ор/274/06ор від 31.03.2006 року (далі Договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди, при розгляді справи, встановили наявність заборгованості у відповідача, але у позові було відмовлено, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

31.03.2006 року між сторонами у справі укладено Договір, предметом якого є оренда приміщення площею 524, 41 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 - розділ 1 Договору (позивач - орендодавець, відповідач - орендар).

Відповідно до розділу 5 Договору розмір орендної плати за 1-й місяць оренди становить 41 952, 8 грн. За наступні місяці орендна плата сплачується у зазначеному розмірі з врахуванням індексу інфляції у розрахунковому місяці. Орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в установі банку не пізніше 20-го числа кожного наступного за розрахунковим місяця оренди.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що строк оренди складає 11 місяців - з 01.01.2006 року по 30.11.2006 року.

До матеріалів справи (а.с.17) залучено акт від 01.01.2006 року про те, що станом на 01.01.2006 року відповідач орендує приміщення, яке є предметом Договору.

Згідно до акту від 31.05.2006 року (а.с. 18) відповідач здав, а позивач прийняв приміщення, яке було предметом Договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були здійснені платежі за період оренди з січня 2006 року по травень 2006 року і відповідно суди обґрунтовано прийшли до висновку про наявність у відповідача заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З врахуванням періоду заборгованості та умов Договору строк позовної давності по правовідносинам, які є предметом спору у даній справі сплив у 2009 році.

Позивач звернувся з даним позовом у липні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Пунктом 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд, оцінюючи пояснення позивача щодо поважності причин пропущення ним строку позовної давності, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що підстав для визнання їх поважними немає.

Оскільки, сплив позовної давності, у відповідності до п.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові, рішення прийняті у даній справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року прийняті у справі № 910/15052/14 залишити без змін.