ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2014 року Справа № 7/89
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Гольцової Л.А.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08 листопада 2013 року у справі № 7/89 Господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків, в особі Луганського Центрального регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Луганськ, до: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Луганська область, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакомка", Луганська область, про стягнення 1 305 039, 65 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Дребот І.А. (дов. №13-1083/13д від 18.12.2013р.);
відповідача-1 - ОСОБА_6 (дов. б/н від 22.07.2013р.);
відповідача-2 - не з'явився,
в с т а н о в и в:
У червні 2009р. позивач - ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ "Мегабанк", в особі Луганського Центрального регіонального відділення ВАТ "Мегабанк" (далі - Банк) звернувся до Господарського суду Луганської області до відповідачів: 1) ФОП ОСОБА_4 та 2) ТОВ "Лакомка" про стягнення 1 305 039,65 грн. кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення неустойки за порушення умов іпотечного договору.
Вказував про порушення відповідачем-1 грошових зобов'язань за укладеним між ним та Банком Кредитним договором №07/2007 від 27.09.2007р. (далі - Кредитний договір), належне виконання яких було забезпечено заставою нерухомого майна ТОВ "Лакомка" згідно укладеного між Банком та відповідачем-2 Іпотечного договору №07/2007-3 від 28.09.2007р. (далі - Іпотечний договір).
Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2009р. у справі №7/89 (суддя - Калашник Т.Л.) позов Банку задоволено повністю, постановлено стягнути із ФОП ОСОБА_4 на користь Банку 789 836,24 грн. заборгованості за кредитом, 82 761,81 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 67 941,60 грн. штрафу, 4 687,70 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.В рахунок погашення кредитної заборгованості ФОП ОСОБА_4 постановлено звернути стягнення на заставлене майно ТОВ "Лакомка" згідно Іпотечного договору, заставною вартістю 1 470 000,00 грн.; постановлено стягнути із ТОВ "Лакомка" на користь Банку 367 500,00 грн. штрафу, 8 362,70 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; встановлено спосіб реалізації майна за Іпотечним договором із застосуванням процедури продажу, встановленої ст.3 Закону України "Про іпотеку" і наданням Банку права продати предмет іпотеки.
Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору в частині своєчасної сплати передбачених договором платежів, що є підставою для стягнення заборгованості у примусовому порядку та виникнення у позивача права на задоволення грошових вимог шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно ТОВ "Лакомка".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Лакомка" у жовтні 2013р. звернулися до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою і клопотанням про поновлення строку на її подання.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2013р. №7/89 відповідачам відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернуто без розгляду.
Ухвала мотивована недоведеністю поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги та посиланням на п.3 ч.1 ст.97 ГПК України у зв'язку з неповною сплатою скаржниками суми судового збору.
У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції їх права на судовий захист, передбаченого, зокрема, ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просили ухвалу апеляційної інстанції від 08.11.2013р. скасувати, причини пропуску процесуального строку визнати поважними і відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги.
Розглянувши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Неможливість вчасної подачі апеляційної скарги обґрунтовано відсутністю у заявників грошових коштів на оплату судового збору.
Відмовляючи у поновленні пропущеного процесуального строку, апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив із того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Відсутність у відповідачів коштів на оплату судового збору апеляційний господарський суд обґрунтовано не вважав тією обставиною, яка дає підстави визнати причини пропуску процесуального строку поважними і відновити пропущений строк у порядку ст.53 ГПК України.
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів ч.4 ст.97 ГПК України не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржниками вказаної правової норми та спростовуються встановленими апеляційним господарським судом обставинами, зокрема, зверненням до апеляційного господарського суду із скаргою після спливу більш, ніж чотирьох років, з дня повернення первісно поданої апеляційної скарги.
Поруч із відсутністю доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду з вказаних вище підстав, судом правильно застосовані норми процесуального права, тому підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервисы для юристов