Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №922/1006/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року Справа № 922/1006/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Швеця В.О., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016у справі № 922/1006/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення 7 118 826, 54 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаГромніцький Ю.П.- - відповідачаВолощук Ю.П.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", в якій просило суд з відповідача на свою користь пені в сумі 3 155 653, 51 грн., інфляційних втрат в сумі 3 332 111, 10 грн. та 3 % річних в сумі 631 061, 93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-230-Б від 04.01.2013 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.08.2016 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (головуючий Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Слободін М.М.) у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 332 111, 10 грн. інфляційних втрат, 631 061, 93 грн. 3 % річних та 59 447, 60 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення пені судом відмовлено.

Не погоджуючись частково із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (покупець за договором; ПАТ „Хмельницькгаз") укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-230-Б, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013-2015 роках газ обсягом до 494 000, 00 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 20-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (у редакції додаткової угоди № 8 від 17.12.2014).

Додатковими угодами №№ 1-15 до вказаного договору сторонами, серед іншого, змінено обсяги та строки поставки, порядок розрахунків та ціну (т.1, а. с. 15-30).

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом 2013-2015 років поставило відповідачу природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (т.1, а. с. 31-60).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого газу утворилась заборгованість, яка була погашена після підписання сторонами заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Оскільки відповідачем не своєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано відповідачу 3 332 111, 10 грн. інфляційних втрат, 631 061, 93 грн. 3 % річних та 3 155 653, 51 грн. пені.

Висновки судів про часткове задоволення позову, колегія вважає достатньо обґрунтованими, з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.