ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року Справа № 911/3733/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників:позивачівЯковлєв О.І. (дов. від 20.04.2016 №51/2016) Громніцький Ю.П. (дов. від 13.05.2014 №14-132)відповідачаТаран О. В. (дов. від 16.05.2016 р. №867/08)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 №000606)перевіривши матеріали касаційної скаргиВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№911/3733/14 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в ін. держ. в особі: 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВишгородського районного комунального підприємства ""Вишгородтепломережа"простягнення 674 864, 30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2016 (суддя Антонова В.М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в доход Державного бюджету України 6 184,05 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Націнальна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход Державного бюджету України 6 184,05 грн. судового збору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував про те, що відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу №№12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків №1324/517з від 24.12.2012, договір про організацію взаєморозрахунків № 212/30 від 14.02.2014 та вищезазначені спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк виконання зобов'язань за договором №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012, який пов'язаний з моментом перерахування коштів з Державного бюджету на рахунок відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Чорногуз М.Г., Тищенко О.В.), рішення господарського суду Київської області від 21.07.2016 змінено. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 73 985,91 грн. пені, 14 797,18 грн. 3 % річних, 130 564,79 грн. 7% штрафу та 525,98 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти позову відмовити." Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Державного бюджету України 4 397,42 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 432,48 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" 3 988,57 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 4 533,96 грн. судового збору за подання касаційної скарги, 2 669,83 грн. за подання апеляційної, 8 190,18 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 21.07.2016 залишити в силі.
В своїй скарзі Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 216-218 Господарського кодексу України, статей 8, 20 Закону України "Про теплопостачання", статей 1-7, 32-34, 43, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, та на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2016, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 21.12.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупець) було укладено договір № 12/704-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.08.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 5450, 00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): липень 0, серпень 0, вересень 0, жовтень 950,00, листопад 1700,00, грудень 2800,00. III квартал 0, IV квартал 5 450,00.
Відповідно до п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.
Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у період жовтень-грудень 2012 року було передано у власність Вишгородського районного комунального підприємства ""Вишгородтепломережа" природний газ на загальну суму 5 222 791,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 27.11.2012 на суму 697 467,13 грн., за листопад від 25.12.2012 на суму 1 652 550,79 грн. та за грудень від 31.12.2012 на суму 2 872 773,62 грн., однак останній за отриманий природний газ повністю розрахувався лише 01.04.2014, тобто з порушенням встановлених п. 6.1 договору строків оплати.
Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Сервисы для юристов