Постанова ВГСУ від 21.12.2015 року у справі №916/3722/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Справа № 916/3722/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) та ухвалуГосподарського суду Одеської області від 04.09.2015 (суддя Д'яченко Т.Г.)у справі№ 916/3722/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім"простягнення 554811982,72 грн.,

за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаВербицький Я.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2015 у справі №916/3722/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015, позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто-Франко" повернуто позивачу без розгляду на підставі п. п. 3, 5 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що заявлена вимога про відшкодування шкоди хоч і виникла на підставі укладення різних правочинів, але обставини укладення цих правочинів вже встановлені рішеннями судів у справах: 916/4454/14, 910/27914/14, 910/10144/15, 910/27916/14, 910/27917/14, 910/27918/14. Також, на думку заявника, оскільки повернена позовна заява відповідала вимогам ст. 54 ГПК України щодо її форми та змісту, всі інші обставини щодо предмету доказування, як то подання кредитних договорів, повідомлення про відступлення права вимоги повинні вирішуватись в процесі судового провадження.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд виходив із того, що заявлені вимоги про стягнення ґрунтуються на окремих доказах, що охоплюються різними договорами, відповідно, сумісний розгляд позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що утруднить вирішення спору, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" суми збитків у розмірі 554811982,72 грн. Наявність таких збитків позивач пов'язує з неправомірними діями відповідача, що призвели до неотримання банком спірних грошових коштів за умовами багатьох правочинів:

- умовами іпотечного договору від 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Порто-Франко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", на підставі якого забезпечувались вимоги за 13 кредитними договорами;

- договором факторингу № 1 про відступлення прав вимоги за 12 договорами від 16.08.2014;

- договором факторингу № 2 про відступлення прав вимоги за 108 договорами від 22.08.2014;

- договором факторингу № 3 про відступлення прав вимоги за 9 договорами від 26.08.2014;

- договором факторингу № 4 про відступлення прав вимоги за 6 договорами від 26.08.2014;

- договором факторингу № 5 про відступлення прав вимоги за 2 договорами від 27.08.2014;

- договором про відступлення права вимоги за договорами застави № 1520 від 22.08.2014;

- договором про відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 1451 від 22.08.2014.

Тобто заявлено вимоги за різними угодами, які відповідно до приписів ст. 202 ЦК України є самостійними правочинами, містять окремі суттєві умови, такі як предмет, ціну, строк дії.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 58 ГПК України, позовні вимоги повинні виходити з одних і тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги, і об'єднання позовних вимог можливе, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються не подібними, а тими самими доказами.