ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 915/240/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідача прокуратуриКалюжний А.П. (дов. від 18.05.2015 р. №220/356/д) Ліхолєтов В.В. (дов. від 03.02.2015 р. №37) Коркішко В.М. (посв. від 25.07.2014 р. №027484)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника військового прокурора Південного регіону Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015у справі № 915/240/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України 2) Квартирно-експлуатаційного відділудо1) Військового частини А1890 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське виробниче підприємство "СОЛОХА"провизнання недійсним договоруВ С Т А Н О В И В :
Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним (на майбутнє) договір про спільну діяльність №12 від 06.09.2005 р., укладений між Військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» (правонаступником якого є ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «СОЛОХА»).
В обґрунтування своїх вимог військовий прокурор зазначає, що договір про спільний обробіток землі №12 від 06.09.2005 р., укладений між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро», суперечить вимогам ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» та пунктам 38-40 Положення «Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 р., оскільки Кабінетом Міністрів України порядок використання земель оборони до цього часу не розроблений, а погодження з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади на укладання спірного договору не надавалось.
Крім того, військовий прокурор вказав, що військова частина А1890 не є власником або користувачем земельної ділянки, адже державний акт на право постійного користування землею В№062777 від 1989 року виданий Миколаївській квартирно-експлуатаційній частині (правонаступником якого є КЕВ м. Миколаєва) для Широколанівського учбового центру (правонаступником якого є військова частина А1890.
На даний час, земельна ділянка №23 значиться на картковому обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 1, 3, 14 Закону України "Про збройні сили України", ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 20, 77, 78, 84, 115 Земельного кодексу України, ст.ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст.ст. 203, 215, 227, 1130 Цивільного кодексу України, Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.05.2015 р. у даній справі (суддя Мавродієва М.В.), у позові відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2015 р. у даній справі (суддя Мавродієва М.В.), стягнуто з військової частини А1890 в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218,00 грн.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що договір про спільний обробіток землі №12 від 06.09.2005 р. укладений з порушення вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», а тому є підстави визнати його недійсним.
Разом з тим, місцевий господарський суд зауважив, що позивачі звернулись до суду за захистом свого порушеного права зі значним пропуском строку позовної давності, не надавши при цьому клопотання про його відновлення.
Натомість, військова частина А1890 у судовому засіданні заявила клопотання про застосування строку позовної давності, яке судом було задоволено та відмовлено у позові на підставі приписів ст. 267 Цивільного кодексу України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 р. (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.), рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2015 р. залишено без змін, додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2015 р. скасовано, стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір з Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір про спільну діяльність №12 від 06.09.2005 р., укладений між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» (правонаступником якого є ТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «СОЛОХА»), не суперечив чинному на той момент законодавству, адже військова частина А1890 є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується листом Управління Держземагенства у Миколаївському районі від 27.01.2015 р. №365/751-2/701.
Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору, військова частина А1890 відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" отримала погодження від Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, яке у подальшому було перейменовано у Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління та на даний час Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, який здійснює контроль за використання вказаної земельної ділянки.
Також, суд апеляційної інстанції зауважив, що права та інтереси Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва не порушені, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування строку позовної давності, а рішення господарського суду Миколаївської області, в свою чергу, слід залишити без змін, але з інших правових підстав, а саме з необґрунтованості та недоведеності позову.
Перший заступник військового прокурора Південного регіону України не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 21.10.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, державним актом на право постійного користування землею В№062777 від 1989 року, виданого Миколаївській квартирно-експлуатаційній частині району (землекористувач), правонаступником якої на даний час є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, було виділено у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 29319,3 га, із цільовим призначенням: для Широколанівського учбового центру, який на теперішній час являється військовою частиною А1890.
06.09.2005 р. між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» укладено договір про спільний обробіток землі №12, предметом якого є спільна діяльність без утворення юридичної особи для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація з використанням земельної ділянки військової частини загальною площею 5000 га, терміном до 31.01.2017 р. і можливостей господарства по виконанню комплексу заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції для отримання додаткових джерел фінансування Військової частини та отримання прибутку господарством (оригінал договору №12 та додаткові угоди до нього були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні).
Спірний договір №12 було погоджено: тимчасово виконуючим обов'язки начальника Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, тимчасово виконуючим обов'язки начальника фінансового-економічного управління Південного оперативного командування, начальником юридичної служби Південного оперативного командування, що підтверджується підписами уповноважених осіб та скріпленими печатками.
Згідно з п.2.2 договору, з метою реалізації домовленостей «військова частина А1890» виділяє 5000 га, терміном до 31.01.2017 р.
02.02.2007 р. між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» укладено додаткову угоду №1 до договору №12 від 06.09.2005 р., якою було доповнено договір п. 3.1.6.
Додатковою угодою №2 до договору №12 від 06.09.2005 р., сторони визначили, що з метою виконання домовленостей у п.2.2 договору, підприємство не заперечує про діяльність на виділених, згідно договору співпраці площах, інших суб'єктів підприємницької діяльності, по раніше укладеним між ними та військовою частиною договорами співпраці, до закінчення терміну дії цих договорів та поступової передачі земельних площ підприємству.
14.05.2008 р. між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» укладено додаткову угоду №4 до договору №12 від 06.09.2005 р., якою внесені такі зміни та доповнення: доповнено договір п.2.5, яким розподілено обов'язки сторін у спільній діяльності; доповнено договір п. 6.5, яким попереджено про зобов'язання у разі порушення строку розрахунків; змінено п. 7.2 та 7.4 договору, якими обумовлені строки та порядок розрахунку між сторонами.
Сервисы для юристов