Постанова ВГСУ від 21.10.2015 року у справі №910/29637/14-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 910/29637/14-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 16.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015у справі№ 910/29637/14-гГосподарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп"до1. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2. Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Шевченківського району міста Києвапровнесення змін до договору від 29.12.2011 № 54за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: Захарченко К.П., дов. від 29.12.2014;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29637/14-г (суддя - Смирнова Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/29637/14-г залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), ТОВ "Девілон Груп" (Орендар), Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Шевченківського району міста Києва (Балансоутримувач) 29.12.2011 укладений договір №54, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення загальною площею 22,00м2), яке знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, а саме: бульвар Т.Шевченка, підземний пішохідний перехід, станція метро "Університет", для змішаної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.

Сторони погодили, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.12.2011 до 27.12.2014 (п. 9.1 договору).

Договір припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4 договору).

Пунктом 9.7 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено цим договором, такі дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Рішенням Київської міської ради "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" від 15.03.2012 № 198/7535, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто Орендодавець за договором, перейменоване в Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 2.13 рішення).

Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 17.12.2014 №24 про внесення змін до договору № 54, до якої додав додаткову угоду про внесення змін до договору згідно якої, запропонував викласти п. 9.1 договору № 54 в наступній редакції: "Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з "29" грудня 2011 року до "29" грудня 2016 року".

Листом від 19.01.2015 № 062/07/19-436 відповідач-1 повідомив позивача та відповідача-2 про припинення 27.12.2014 договору № 54 в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та про необхідність передачі об'єкта оренди Орендодавцю по акту приймання-передачі.

Звертаючись з позовом про внесення змін до договору оренди № 54, позивач послався на те, що він є суб'єктом малого підприємництва, що підтверджується штатним розписом і даними фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, а тому, у договір мають бути внесені зміни щодо подовження строку його дії з трьох років на п'ять, оскільки, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років. При цьому, як обґрунтовує позивач, в п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суди встановили, що договір № 54 не є новим договором, а фактично є новою редакцією договору оренди від 01.11.2008 №79-Т (копія угоди від 29.12.2011 про внесення змін до договору оренди від 01.11.2008 №79-Т), укладеного між ТОВ "Девілон Груп", Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Шевченківського району міста Києва.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).