ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 908/6130/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 12.05.2015 Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015у справі№ 908/6130/14Господарського судуЗапорізької областіза позовомОСОБА_1до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гарант-М"; 2. ОСОБА_2треті особи1. Державний реєстратор Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області; 2. Вільнянська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій областіпроприпинення юридичної особи шляхом ліквідаціїза участю представників:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;
третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;
третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 у справі №908/6130/14 (суддя - Мойсеєнко Т.В.) в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді - Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 у справі №908/6130/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Компанія "Гарант-М", затвердженого загальними зборами учасників товариства (протокол від 15.04.2008 № 1), учасниками товариства є ОСОБА_3. та ОСОБА_4 з вкладами по 26250,00 грн, що становить по 50 часток статутного капіталу загальною сумою 52500,00 грн.
Розділом ІІ статуту передбачено, що до моменту державної реєстрації кожний з учасників вносить суму 13125,00 грн майном, що складає 50 відсотків внесків до статутного капіталу, яке вони вносять згідно акту оцінки та передачі-приймання майна і який є невід'ємною частиною статуту товариства.
Суди також встановили, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2014, засновниками товариства є ОСОБА_3. та ОСОБА_4 із розмірами внесків до статутного фонду - по 26250,00 грн кожний. Товариство зареєстровано за адресою: вул. Леніна 5 "б", м. Вільнянськ, Запорізька обл. Одночасно до реєстру внесений запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 послався на те, що учасники товариства не внесли в повному обсязі свої вклади в статутний капітал товариства; з моменту створення товариством не велось жодної діяльності; до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням; товариство не має банківського рахунку і не має наміру в подальшому здійснювати будь-яку діяльність.
З огляду на зазначене, позивач просив припинити ТОВ "Компанія "Гарант-М" шляхом ліквідації на підставі ст. 110 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з який погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст. 50, 52 Закону України "Про господарські товариства", п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог зазначивши, що учасник товариства може звернутись до суду із позовом про припинення юридичної особи з підстав, передбачених законодавством, лише у випадках, коли має місце факт порушення його суб'єктивного матеріального права або законного інтересу. На момент звернення позивача до суду спору між учасниками з приводу припинення товариства в установленому порядку не було.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент здійснення реєстрації ТОВ "Компанія "Гарант-М") визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Сервисы для юристов