ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2015 року Справа № 904/3246/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Лескард" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015у справіГосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Лескардпростягнення 44 402,05 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_5 (дов. від 11.07.14),
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 позов задоволено, з ТОВ "Будівельна компанія "ЛЕСКАРД" на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 28000,00 грн. основного боргу, 791,67 грн. річних, 15610,38 грн. інфляційних, 1827,00 грн. судового збору.
Постановою від 16.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Будівельна компанія "ЛЕСКАРД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 17.02.2014 № 86/1, укладеного між ТОВ "Будівельна компанія "ЛЕСКАРД" та ФОП ОСОБА_4, останньою взято на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок відповідача як замовника здійснювати організацію доставки вантажу автомобільним транспортом по території України та іноземних держав.
Пунктом 3.6 договору передбачено зобов'язання перевізника направити замовнику оригінал рахунку-фактури, акту виконаних робіт та CMR з 3-денний термін після направлення їх факсових копій.
Згідно п. 4.1 договору плата за послуги транспортного перевезення на кожне перевезення фіксується в заявці. Взаєморозрахунки за договором проводяться у національній валюті України, сума оплати визначається і фіксується в рахунку-фактурі, може бути змінена в односторонньому порядку перевізником тільки в сторону збільшення в залежності від зміни маршруту перевезення, шляхом направлення додаткового рахунку-фактури на момент виникнення зобов'язань з оплати, якщо в заявці не вказано інше.
У разі, якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена після виконання перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура та CMR, акт виконаних робіт (факсові копії, підтверджені згодом в порядку, передбаченому п. 3.6 Договору). Оплата здійснюється в перебігу 30 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (в тому числі CMR), якщо в заявці не вказано інше (п. 4.4 Договору).
Строк дії договору - з моменту його укладення до 31.12.2014 (п. 6.1 договору).
У заявці №123/1 від 17.02.2014 на транспортне перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні сторони погодили суму та порядок розрахунків, а саме: сплату суми 28000,00 грн., безготівковим розрахунком по оригіналам документів протягом 15 банківських днів.
Свої зобов'язання за вказаним вище договором та заявкою позивачем виконано належним чином, вантаж доставлено з пункту відправлення в пункт призначення у визначений заявкою строк, без пошкоджень та псувань в кількості відповідно до товаросупровідних документів, що підтверджується оформленими належним чином товарно-транспортними накладними СМR, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач, в свою чергу, за отримані послуги з перевезення не розрахувався, у зв'язку з чим позивачем направлено на його адресу претензію від 24.04.2014 № 2404 та повний пакет документів, передбачених п.п.3.6, 4.4 договору, що підтверджується поштовим описом вкладень від 24.04.2014 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4905106375000, згідно якого відповідач отримав вказані документи 28.04.2014.
Таким чином, відповідно до умов Договору, відповідач мав сплатити позивачу вартість наданих транспортних послуг в строк до 29.05.2014 включно.
Залишення зазначеної претензії без відповіді та задоволення стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_6 з позовом у даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно взято до уваги приписи ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно якої перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
З врахуванням встановленого судами факту виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, в тому числі і щодо направлення відповідачу передбачених п.п.3.6, 4.4 договору документів, відсутності належних та допустимих доказів проведення останнім розрахунків за спірним договором, з огляду на приписи ст.ст. 525, 526, 625, 929, 931 ЦК України, вмотивованим є висновок судів про стягнення з відповідача суми заборгованості з врахуванням інфляційних та річних.
Сервисы для юристов