Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №923/762/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 923/762/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід19.04.2016у справі№923/762/15Господарського судуХерсонської областіза позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Елена"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення суми та повернення майна

за участю

- позивача:1) Мілько Т.В. (довіреність від 22.06.2016) 2) Гацан О.А. (директор),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Елена" (далі - позивач) просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 49 156,80 грн. основного боргу, 4075, 26 грн. пені, 1116,51 грн. три відсотки річних, 202369,58 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, та повернути передане в оренду майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати орендної плати і має заборгованість більше ніж протягом трьох місяців, у зв'язку з чим внаслідок відмови позивача від договору у відповідача виник обов'язок повернути об'єкт оренди та сплатити відповідні грошові кошти.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.03.2016 (суддя Ярошенко В.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11111 частини 2-ї пункту 4-го Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного 01.04.2014 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) договору оренди № 3, 01.04.204 згідно передавального акту позивач передав, а відповідач прийняв орендоване майно.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору орендар зобов'язався у строки, визначені статтею 4 цього договору, вносити орендну плату за користування отриманим в оренду комплексом.

Вартість користування орендованим майном складає 135520,00 грн., а орендна плата сплачується орендарем щомісячно рівними частинами, що складає суму місячного платежу у розмірі 12320,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

У пункті 4.7 договору встановлено, що орендна плата стягується з дати підписання передавального акту про передання комплексу в оренду до дати підписання передавального акту про його повернення.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 договору строк оренди комплексу складає одинадцять місяців з моменту передання комплексу в оренду і підписання передавального акту між орендарем та орендодавцем. Строк оренди комплексу може бути скорочений тільки за згодою сторін або з інших підстав, передбачених договором. Строк дії договору може бути продовжений. За відсутності заяви орендаря про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця по закінченню строку договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.03.2015. Якщо жодна із сторін не повідомить іншій стороні не менш ніж за 10 календарних днів до завершення строку дії договору про намір припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих же умовах.

28.04.2015 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 60 про відмову від договору з одночасним поверненням об'єкта оренди, посилаючись на невиконання орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати з лютого 2015 року, але відповідач такі претензії вважав безпідставними, а договір продовженим на новий строк на тих самих умовах.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свою постанову мотивував тим, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості по оплаті орендних платежів за спірний період, тому відсутні підстави вважати, що у позивача виникло право на відмову від договору.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що наймодавець передає майно у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату.

Відповідно до статті 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 763 наведеного Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України).

Судами встановлено, що жодна із сторін договору не заперечувала проти продовження його дії, у зв'язку з чим договір є продовженим на той же строк та на тих же умовах.