ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року Справа № 904/667/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.провизнання укладеним договору
за участю представників
позивача: Касьян І.В.,
відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі за текстом - КПТМ "Криворіжтепломережа") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про визнання укладеним Договору № 4626 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 30.11.2015 року з Протоколом врегулювання розбіжностей від 18.01.2016 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, КПТМ "Криворіжтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року і прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.
ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, а представники відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2015 року КПТМ "Криворіжтепломережа" на адресу ФОП ОСОБА_4 направлено для підписання проект Договору № 4626 на постачання теплової енергії для потреб вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 30.11.2015 року (далі за текстом - Договір № 4626).
ФОП ОСОБА_4 до Договору № 4626 було складено Протокол розбіжностей від 11.01.2016 року, відповідно до якого запропоновано КПТМ "Криворіжтепломережа" виключити з тексту Договору п. п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.9, 3.2, 4.2, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.7, 5.9, 5.10, а п. п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.8, 3.1, 4.1, 4.3, 5.5, 5.6, 5.3, 5.4, 5.5, 6.1, 6.3 викласти у редакції Протоколу розбіжностей.
19.01.2016 року КПТМ "Криворіжтепломережа" у відповідь направлено на адресу ФОП ОСОБА_4 Протокол узгодження розбіжностей від 18.01.2016 року, яким частково прийнято пропозиції відповідача, а саме: п. п. 1.1, 2.3, 2.6, 2.9, 5.1, 5.3, 5.4, 5.7, 5.8, 5.10, 5.13 прийнято в редакції Протоколу розбіжностей від 11.01.2016 року, п. п. 1.3, 2.1, 2.2, 2.7, 2.8, 3.1, 3.2, 4.1, 5.2, 5.5, 5.6, 5.9, 5.12, 6.1 та п. 6.3 - в редакції Договору, а п. п. 2.5, 4.3 - в редакції Протоколу узгодження розбіжностей.
З огляду на те, що між сторонам залишились неврегульованими розбіжності щодо умов Договору № 4626 від 30.11.2015 року, КПТМ "Криворіжтепломережа" звернулось до господарського суду з позовом про вирішення переддоговірного спору шляхом укладення Договору № 4626 на постачання теплової енергії для потреб вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 30.11.2015 року з Протоколом врегулювання розбіжностей від 18.01.2016 року.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що укладення господарських договорів здійснюється з дотриманням положень ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України і, зокрема, виходячи з приписів ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України позивач був зобов'язаний протягом двадцяти днів розглянути протокол розбіжностей, наданий відповідачем, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з відповідачем та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду. Отже, позивач, отримавши Протокол розбіжностей від 11.01.2016 року до запропонованого Договору № 4626 від 30.11.2015 року, повинен був звернутися до суду з неврегульованими розбіжностями в строк до 01.02.2016 року. З позовом про врегулювання переддоговірного спору позивач звернувся до суду 26.01.2016 року, проте ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2016 року у справі № 904/406/16 позовну заяву було повернуто без розгляду. Після усунення допущенного порушення позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою лише 09.02.2016 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку, встановленого ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України, а тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущений присічний двадцятиденний строк, встановлений законом на звернення до суду, що є підставою для відмови у позові.
Крім того, судом зауважено, що у проекті Договору встановлений строк його дії з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, що суперечить положенням ч. ч. 1 - 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, оскільки надання будь-якій угоді зворотної дії в часі може мати місце лише за згодою сторін, а такої згоди між сторонами не досягнуто.
В той же час, апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що двадцятиденний строк, встановлений законом на звернення до суду, є присічним, оскільки процесуально-процедурні норми щодо форми позовної заяви та порядку її прийняття до розгляду не можуть застосовуватись всупереч матеріальної норми, закріпленої в ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, та обмежувати матеріальне право особи, яка має заперечення щодо окремих умов договору і не прийняла пропозиції другої сторони, на вирішення переддоговірного спору судом. Враховуючи те, що позивач вчасно заявив про неприйняття пропозицій відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повернення позовної заяви за формальними ознаками не є перешкодою для вирішення переддоговірного спору по суті після усунення недоліків.
З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд, розглядаючи спір по суті, виходив з того, що в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
При цьому, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносини сторін підлягають застосуванню положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах; при цьому, обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, відповідає зустрічному обов'язку виконавця підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 року № 933).
За встановлених обставин справи та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що проект Договору запропонований позивачем відповідачу повинен бути розроблений та відповідати Типовому договору, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, і лише у цьому випадку укладення договору є обов'язком споживача, а відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі буде суперечити вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст. ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що умови запропонованого позивачем проекту Договору не відповідають Типовому договору, а також не містять ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, які встановлені ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що не відповідність умов запропонованого проекту Договору умовам Типового договору є підставою для відмови у задоволенні позову.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.
Сервисы для юристов