ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 751/4427/25
провадження № 51-855км26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
у режимі відеоконференції:
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270340003976, за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК.
Суд також вирішив питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат, накладеного на майно арешту, а також долю речового доказу у кримінальному провадженні.
27 листопада 2025 року Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, за яким виключив визнання обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття, ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
За встановлених судом обставин, 16 грудня 2024 року близько 18:00 автомобіль марки «Москвич», модель «2125 10-10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , рухався у м. Чернігові на виїзді з нерегульованого перехрестя вул. Івана Мазепи та просп. Перемоги, де організовано круговий рух, зі сторони вул. Олегове поле в напрямку вул. Жабинського.
Рухаючись у вказаному напрямку, поряд з будинком № 18 по просп. Перемоги у м. Чернігові, ОСОБА_7 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку в порушення п. 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), всупереч вимог п. 18.1 ПДР не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , який переходив по нерегульованому пішохідному переходу проїзну частину просп. Перемоги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , у зв`язку з чим здійснив наїзд на ОСОБА_9 . У даній дорожній обстановці ОСОБА_7 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 (б), 18.1 ПДР, що стало причиною настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
У результаті ДТП пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 28 березня 2025 року № 178 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Сервисы для юристов