Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №925/2348/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 925/2348/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі№ 925/2348/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика", 2. Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс"

про стягнення 120252,40 грн., від позивача:Крупа Р.А. (довіреність від 10.07.2015 № б/н), від відповідача 1:не з'явились, від відповідача 2:не з'явились, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" у грудні 2014 року звернулось до Господарського суду Черкаської з позовною заявою, у якій просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" та Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" 120252,40 грн., з яких: 96589,80 грн. основного боргу, 18780,18 грн. інфляційних втрат, 4882,42 грн. 3% річних та 2405,06 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.02.2015 у справі № 925/2348/14 (суддя Гура І.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14 (в складі колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючого, Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.) позов повністю задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" та Приватного підприємства "Агропоставка-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" 120252,40 грн., з яких 96589,80 грн. основного боргу, 18780,18 грн. інфляційних втрат, 4882,42 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 03.07.2015 № 05-05/943 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Дерепи В.І., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В. від 20.07.2015 № 05-05/1167 у зв'язку з виходом з відпустки судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 925/2348/14.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський Торговий Дім" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баштанська птахофабрика" (покупець) 28.01.2013 укладено договір поставки № 13/01-5.

Відповідно до пункту 12.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Постачальник зобов'язується поставити покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти названий товар та оплатити його (пункт 1.1. договору).

Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: соя врожаю 2012 року (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки (оплата товару) за поставлений товар здійснюються покупцем в безготівковій формі в термін до 20.02.2013.

Пунктом 9.1. договору сторонами погоджено, що у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 9.1.1. договору).