ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2016 року Справа № 916/2197/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Лісниченко Л.О. дов. від 25.05.2015 відповідача:ОСОБА_5 дов. від 16.06.2015 № 256 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "НАВІК"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015у справі№ 916/2197/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "НАВІК"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення 590 691,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Приватне підприємство "НАВІК" (далі - ПП "НАВІК", підприємство) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6, підприємець) про стягнення заборгованості у розмірі 590691,55 грн., з яких 400 336,25 грн. основного боргу, 58 690,35 грн. пені, 3 687,39 грн. 3% річних та 127 977,66 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2015 (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто із ФОП ОСОБА_6 на користь ПП "НАВІК" заборгованість у розмірі 590691,55 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване положеннями статей 509, 549, 625, 626 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди від 04.02.2014 №04/02-1, зокрема пунктів 4.2.1, 4.8-4.10 щодо своєчасного внесення орендних платежів за договором, плати за надання маркетингових послуг та відшкодування вартості експлуатаційних витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Воронюк О.Л., Жеков В.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2015 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПП "НАВІК" на користь ФОП ОСОБА_6 5906,91 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд, з огляду на встановлені ним обставини своєчасного внесення відповідачем платежів за договором оренди від 04.02.2014 №04/02-1 дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2015, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2015 залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновок апеляційного суду щодо внесення відповідачем платежів за договором оренди не ґрунтується на належних доказах. Крім цього наголошує на тому, що апеляційним судом не застосовано статті 526, 754 Цивільного кодексу України, якими, на думку підприємства, врегульовано спірні правовідносини.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.02.2014 між ПП "НАВІК (орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 04/02-1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що розташоване в будівлі за адресою АДРЕСА_1 для організації магазину непродовольчих товарів.
28.02.2014 між сторонами було підписано акт приймання-передачі цього нежитлового приміщення.
01.10.2014 між ПП "НАВІК, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014, відповідно до умов якого сторони погодили здійснити заміну сторони договору, а саме орендаря, так ФОП ОСОБА_6 було визнано набувачем всіх прав та обов'язків орендаря визначених договором.
Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 590691,55 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 400 336,25 грн., пені 58 690,35 грн., 3% річних 3 687,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 977,66 грн. (заборгованість нарахована за період з жовтня 2014 року до травня 2015 року включно).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Як встановлено місцевим судом та підтверджено під час апеляційного провадження, договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014, зокрема, пунктами 8.6., 8.9. передбачено, що даний договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін даний договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та у інших випадках, що передбачено законодавчими актами України та цим договором оренди. Сторони мають право розірвати цей договір оренди шляхом односторонньої відмови від нього у будь-який момент після його укладення без необхідності обґрунтування причин такої відмови, та без застосування штрафних санкцій за умови направлення іншої стороні за адресою, зазначеною в ст.11 цього договору, письмового повідомлення про відмову від цього договору оренди за 6 місяців до запланованої дати відмови. У такому випадку цей договір оренди є розірваним внаслідок односторонньої відмови через шість місяців з моменту отримання іншою стороною такого повідомлення. Якщо повідомлення про відмову не може бути вручене іншій стороні у зв'язку із її відсутністю за вказаною адресою, або у зв'язку із її відмовою від отримання повідомлення (в т.ч. шляхом його неотримання у поштовому відділенні), шість місяців вираховуються з дня, відмови іншої сторони отримати таке повідомлення, чи з дати, зазначеної поштовим органом при встановленні відсутність іншої сторони за адресою, зазначеної в ст. 11 цього договору.
Як підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_6 21.10.2014 повідомив ПП "НАВІК про розірвання договору оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 на підставі пункту 8.9. згаданого договору та просив рахувати датою початку відліку шести місяців, 21.10.2014. Лист було отримано ПП "НАВІК 21.10.2014, що, як встановлено судами, підтверджується відміткою останнього на самому листі, а також не заперечується позивачем у поясненнях від 12.08.2015.
За встановлених обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди нерухомого майна №04/02-1 від 04.02.2014 є розірваним з 21.04.2015 на підставі пункту 8.9 цього договору. При цьому акт приймання-передачі приміщення з оренди за договором №04/02-1 від 04.02.2014 було складено лише 18.05.2015, що сталося, як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, з вини ПП "НАВІК", оскільки підприємство створювало перешкоди ФОП ОСОБА_6 у доступі до орендованого ним приміщення та вивезенні належного відповідачеві майна.
Отже апеляційний суд обґрунтовано зауважив про відсутність правових підстав для включення до позовних вимог орендної плати, плати за надання маркетингових послуг та відшкодування вартості експлуатаційних витрат за травень 2015 року.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також судами було з'ясовано, що порядок та строки сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 04/02-1 від 04.02.2014 встановлені у розділі 4 цього договору.
Пунктами 4.1 - 4.11 договору сторони погодили, що плата за оренду приміщення нараховується з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами в день офіційного відкриття ТРЦ незалежно від того чи розпочав орендар комерційну діяльність у приміщенні.
Сервисы для юристов