Постанова ВГСУ від 21.05.2014 року у справі №904/7315/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 904/7315/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Грека Б.М.

Студенця В.І.

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпровська сталева компанія - Термінал"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 31.10.2013 р. та постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р.

у справі № 904/7315/13 господарського суду Дніпропетровської

області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Арамакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпровська сталева компанія - Термінал"

про стягнення 141 653,24 грн.

за участю представників:

ТОВ "Арамакс" - не з'явилися;

ТОВ "Дніпровська сталева компанія - Термінал" - Шевченко О.Г.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамакс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська сталева компанія - Термінал" 191 653,24 грн., у т.ч. 81 209,00 грн. основної заборгованості, 110 444,24 грн. неустойки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 25/06 від 25.06.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-7).

Відповідач у справі - ТОВ "Дніпровська сталева компанія - Термінал" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на виконання робіт позивачем лише на суму 509 016,31 грн., при цьому, відповідач заявляє, що ним перераховано на рахунок позивача 674 015,00 грн., отже, заборгованості, згідно тверджень відповідача, не існує (т.1 а.с.60-63).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 81 209,00 грн. основного боргу та 4 387,51 грн. пені (т.1 а.с.124-127).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що: