ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2015 року Справа № 904/8847/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015у справі№904/8847/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"до1. Фермерського господарства "Весна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" простягнення заборгованості у загальному розмірі 552 239,01 грн. за участю представників сторін:позивача: не з'явився,відповідача 1: відповідача 2: не з'явився, не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 552 239,01 грн; яка складається: 494 474,70 грн. - основний борг, 54 114,45 грн. - проценти, 3 649,86 грн. - пеня. Крім того позивач просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів 20 000 грн. - вартість послуг адвоката та 11 044 ,78 грн. - судовий збір.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі №904/8847/13 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494 474, 70 грн. - основного боргу; 54 114, 45 грн. - процентів; 3 649, 86 грн. - пені; 11 044, 78 грн. - судового збору; 20 000, 00 грн. - вартість послуг адвоката.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 вказане рішення місцевого суду змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494 474,70 грн. - основного боргу; 54 114,45 грн. - процентів; 3 649,86 грн. - пені; 11 044,78 грн. - судового збору. Стягнути з Фермерського господарства "Весна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 20 000,00 грн. - вартість послуг адвоката. У задоволені заяви Фермерського господарства "Весна" про відстрочку виконання судового рішення до 30 липня 2014 - відмовити".
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014 касаційну скаргу фермерського господарства "Весна" задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/8847/13 в частині розподілу судового збору та витрат на оплату послуг адвоката скасовано. Справу в цій частині направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі №904/8847/13 залишено без змін.
Після нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015, стягнуто з Фермерського господарства "Весна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн. та судовий збір у розмірі 5 522,39 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрсфера" суму витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн. та судовий збір у розмірі 5 522,39 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Агросфера" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким на відповідача 1 покласти витрати на послуги адвоката та судовий збір.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Скасовуючи постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/8847/13 в частині розподілу судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, Вищій господарський Суд України вказав, що в порушення вимог законодавства судами попередніх інстанцій було невірно здійснено розподіл судових витрат між сторонами, а межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права визначити суми судових витрат, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог закону.
Рішення господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, мотивовано тим, що оскільки між сторонами відсутній договір щодо солідарної сплати судових витрат, а вина у виникненні спору, як у відповідача-1 так і відповідача-2 підтверджена матеріалами справи, судовий збір та витрати на послуги адвоката підлягають покладенню на відповідачів -1,2 у рівних частинах по 50% від загальної суми судового збору та суми витрат на послуги адвоката.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що послуги адвоката надавались за Договором №011-13 про надання послуг адвоката у сфері права від 25.10.2013, укладеним між Адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "Баррістер" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (Замовник), згідно з якими позивач сплатив виконавцю погоджену вартість послуг адвоката в розмірі 20 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №53013 від 21.01.2014.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що адвокат Савченко О.А. приймала участь в судових засіданнях господарського суду Дніпропетровської області 20 березня 2014 року, 08 квітня 2014, 23 січня 2014 року, в Дніпропетровському апеляційному господарському суді 25 вересня 2014 року, адвокатом Савченко С.А. подавалися до суду копії первинних документів щодо поставки насіння за договором №11203 від 22 березня 2013 року, різні клопотання, здійснювався розрахунок розміру заборгованості. Вказане свідчить про те, що адвокатом Савченко О.А. від імені Адвокатського об'єднання "Адвокатське бюро "Баррістер" надавалася правова допомога в межах договору №011-13 від 25 жовтня 2013 року, отже, докази, які підтверджують виконання адвокатським бюро перелічених зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21 лютого 2013 року, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Виходячи із правил, встановлених частиною 5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що судовий збір та витрати на послуги адвоката правомірно покладено на відповідачів -1, 2 у рівних частках по 50% від загальної суми судового збору та суми витрат на послуги адвоката.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервисы для юристов