Постанова ВГСУ від 21.03.2017 року у справі №911/2690/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 911/2690/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Самусенко С.С.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі №911/2690/16 господарського суду Київської області за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна", про розірвання договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна", про визнання недійсним пункту договору,

за участю представників:

Позивача: Дзюбайло О.О., дов. № 01-22/7-32 від 03.01.2017 року,

Відповідача: Якубенко В.В., директор,

Гаврин Д.В., дов. б/н від 12.09.2016 року,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" (далі - ТОВ "Аеро Ресторантс", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про розірвання договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" і ТОВ "Аеро Ресторантс" 20.04.2015 року.

У свою чергу, ТОВ "Аеро Ресторантс" звернулось до господарського суду Київської області із зустрічним позовом до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2016 року зустрічний позов прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (далі - ТОВ "Шоколадниця-Україна", Третя особа).

Рішенням господарського суду Київської області від 03.11.2016 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю, а саме: визнано недійсним п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 р., укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеро Ресторантс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року рішення господарського суду Київської області від 03.11.2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю: розірвано договір від 20.04.2015 року № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеро Ресторанс", а в задоволенні зустрічного позову, відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Аеро Ресторантс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 651, 907 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 11 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року (далі - Методика), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "Аеро Ресторантс", викладених ним у касаційній скарзі, просить залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, вимогами ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 526, 629, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, і на те, що 25.03.2015 року між ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" було укладено договір суборенди 1606/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, і ТОВ "Аеро Ресторантс" припинило, починаючи з липня 2015 року, сплачувати вартість наданих йому послуг, передбачених п. 8 Таблиці № 1 підпункту 1.1 пункту 1 договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 року, є розірвання договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" і ТОВ "Аеро Ресторантс" 20.04.2015 року.

Водночас, вимогами ТОВ "Аеро Ресторантс" за зустрічним позовом є визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року, з посиланням на ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, і на те, що зазначений п. 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 року не відповідає вимогам п. 11 Методики, що є підставою для визнання його недійсним.

Суд першої інстанції, з посланням на положення ст.ст. 629, 651, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, умови укладених договорів, та встановлені на підставі представлених доказів обставини справи, які свідчать про недоведеність ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" істотного порушення ТОВ "Аеро Ресторантс" умов договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року, тоді як у випадку розірвання такого договору Позивач може позбавитись права на отримання будь-якого відшкодування своїх витрат на утримання орендованого майна, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, відмовивши ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в його позові.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Аеро Ресторантс" про визнання недійсним п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року, то суд першої інстанції, встановивши, що визначений в п. 8 Таблиці №1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. вказаного договору № 02.5-14/1-34 від 20.04.2015 року порядок нарахування місячної плати не відповідає п. 11 Методики, з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ТОВ "Аеро Ресторантс" є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову, та приймаючи нове рішення у справі - про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилався на положення ст.ст. 203, 204, 215, 901, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 188, 193 Господарського кодексу України, умови укладених договорів, і на те, що в результаті укладення між ТОВ "Аеро Ресторантс" і ТОВ "Шоколадниця-Україна" договору суборенди 1606/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, яке, у свою чергу, за умовами, встановленими пунктом 6.4.4. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року, є підставою для розірвання останнього, тоді як ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувач переданого в оренду майна, несе витрати у зв'язку із теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням даного майна, та підтримання в належному стані території, у зв'язку з чим, доводи та вимоги Позивача за первісним позовом визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Водночас, щодо зустрічних позовних вимог, то за висновками апеляційного господарського суду вищевказана Методика, на яку посилалось ТОВ "Аеро Ресторантс", не регулює порядок визначення сторонами розрахунків з відшкодування витрат за утримання орендованого майна та інші послуги, надання та оплата яких визначаються умовами окремих договорів, укладеними з балансоутримувачами такого майна, а пунктом 8 Таблиці № 1 п.п. 1.1.1. п. 1.1. договору № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 року сторони погодили його зміст відповідно до порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством та передбачили надання послуг, які, враховуючи особливості розміщення орендованого майна, не охополюються зазначеною вище Методикою, тому посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на необхідність дотримання сторонами п. 11 Методики, визнав помилковим.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'ктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.