ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2017 року Справа № 911/2637/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церквана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.01.17у справі№911/2637/16господарського судуКиївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церквапростягнення суми за участю представників від:позивачаСороколіта Є.М. (дов. від 21.03.17),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква про стягнення 90 597,54 грн., з яких 73 958,30 грн. основного боргу, 10 807,18 грн. пені, 4 987,21 грн. інфляційних та 844,85 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати отриманого природного газу по договору постачання від 05.02.16 №92/16-БО(Т)-17.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.16 у справі №911/2637/16 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено у повному обсязі. Свою позицію місцевий суд мотивував доведеністю позивачем належними доказами факту неналежного виконання зобов'язань за договором поставки газу.
За результатом апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А.) рішення місцевого суду частково змінено, в частині нарахування і стягнення пені та інфляційних втрат, після здійснення арифметичного розрахунку.
Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Свої вимоги, скаржник обгрунтовує порушенням судами норм матеріального законодавства, а саме: п.1.4 наказу Мінфіну України "Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" від 02.03.12 №309, за яким, на думку скаржника. у нього відсутні повноваження для своєчасних розрахунків по договорам.
Судами проігноровано той факт, що боржник позбавлений можливості сплачувати кошти за договором, більше тієї суми, а ніж взяті фінансові зобов'язання, стосовно сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій за не належне виконання умов договору.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.02.16 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква укладено договір постачання природного газу №92/16-БО(Т)-17, за яким постачальник зобов'язується передати у власність споживача протягом лютого-квітня 2016 року природний газ, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах договору.
У подальшому сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміни та доповнення до договору.
Відповідно до п.2.1. договору, у редакції додаткової угоди від 28.03.16 №3, постачальник передає споживачу з 01.02.16 по 30.04.16 газ обсягом до 111,044 м3.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що приймання-передача газу поставленого у відповідному місяці оформлюється актом. Обсяг споживання газу встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно з п.6.1. договору у редакції, що діяла до укладення додаткової угоди від 28.03.16 №3, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.1. договору, у редакції додаткової угоди від 28.03.16 №3, цей строк змінено до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині реалізації газу з 01.02.16 до 30.04.16 (включно), а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору, у редакції додаткової угоди №3 від 28.03.16).
З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.
Протягом лютого-квітня 2016 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 857 503,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.02.16 на суму 293 998,73 грн., від 29.02.16 на суму 117 950,14 грн., від 31.03.16 на суму 233 552,11 грн, від 31.03.16 на суму 171 275,16 грн., від 30.04.16 на суму 18 599,87 грн та від 30.04.16 на суму 22 127,69 грн, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств.
Підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за лютий-квітень 2016 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує для останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, встановлені п.6.1. договору.
Проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу своєчасно та у повному обсязі не виконав, здійснивши оплату, у тому числі з простроченнями платежів, на суму 783 545,40 грн, через що утворилася заборгованість на суму 73 958,30 грн., що і стало предметом розгляду даної справи.
Задовольняючи позов повністю, місцевий суд вказав на те, що відповідач зобов'язання з оплати отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі не виконав, здійснив оплату, у тому числі з простроченнями платежів, лише на суму 783 545,40 грн., тому наявна заборгованість на суму 73 958,30 грн. А це в свою чергу, зобов'язує його повернути борг та сплатити штрафні (фінансові) санкції за неналежне виконання зобов'язання за договором, зважаючи на вимоги договору та положень законодавства.
Суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду частково змінив, в частині нарахування і стягнення пені та інфляційних втрат.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання за договором, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені з урахуванням часткових оплат, щодо кожного акту приймання-передачі окремо, апеляційний суд встановив, що правильний розмір пені становить 10 792,66 грн., а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду - зміні у цій частині.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 844,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 987,21 грн.
Позовні вимоги по стягненню 3% річних ,перевіривши їх арифметично, суд апеляційної інстанції визнав їх вірними.
Що стосується розрахунку інфляційних, то на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем помилково здійснено їх нарахування за березень 2016 року на суму 404 827,27 грн., у той час як прострочена заборгованість позивача за заявлений ним період з 26.04.16 по 31.08.16 становила 33 230,74 грн. А отже, стягненню підлягає сума інфляційних у розмірі 4 416,39 грн.
Сервисы для юристов