ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2017 року Справа № 910/13806/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", м. Київ (далі - Товариство),
на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017
зі справи № 910/13806/15
за позовом Товариства
до Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, м. Київ (далі - Інститут),
про стягнення 4 514 686,58 грн.,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство молоді та спорту України, м. Київ (далі - Міністерство);
Управління державної казначейської служби України у Печерському районі м.Києва, м. Київ (далі - Управління).
Судове засідання проведено за участю представників:
Товариства - Лебідя О.П.,
Інституту - Дрюкова О.В.,
Міністерства - не з'яв.,
Управління - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення: 2 431 700 грн. основного боргу; 92 584,67 грн. пені; 1 744 367,17 грн. "інфляційних втрат" та 246 034,74 грн. - 3 % річних, всього 4 514 686,58 грн.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016: позов задоволено частково; з Інституту стягнуто на користь Товариства основну заборгованість у сумі 2 431 700 грн. і 48 634 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016: рішення місцевого господарського суду від 09.09.2015 та постанову апеляційного господарського суду від 15.06.2016 скасовано в частині, що стосується розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1 744 367,17 грн. і 3 % річних у сумі 246 034,74 грн.; справу у відповідній частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду; у решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.
Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом Товариство подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій останнє збільшило період нарахування "інфляційних втрат" та 3% річних та просило стягнути з Інституту: 2 212 454, 40 грн. "інфляційних втрат" та 319 185, 61 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2016 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І. і Андрієнко В.В.): позов задоволено частково; з Інституту стягнуто на користь Товариства: 613 640, 28 грн. "інфляційних втрат"; 219 252, 73 грн. - 3% річних та 12 493, 39 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій у частині відмови в стягненні суми "інфляційних витрат" 1 598 814, 12 грн. (за період з 12.01.2015 по 12.10.2016) та 3% річних у сумі 99 932,88 грн. (за період з 12.01.2015 по 12.10.2016) та прийняти нове рішення, яким відповідні позовні вимоги задовольнити, стягнувши з Інституту на користь Товариства 2 212 454, 40 грн. "інфляційного збільшення суми основного боргу" (за період з 12.01.2015 по 12.10.2016) та 319 185, 61 грн. - 3% річних (за період з 30.05.2012 по 12.10.2016), судові витрати покласти на Інститут. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи норма матеріального та процесуального права, а саме: статей 257, 264, 267, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу Інститут заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та невідповідність дійсності і про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сервисы для юристов