ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2017 року Справа № 908/658/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаБезпалюк О.Л. - довіреність від 18.04.2014 р.відповідачаСемеренко С.О. - довіреність від 11.07.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1)Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; 2) Концерну "Міські теплові мережі" на постановувід 21.11.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/658/16 господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Концерну "Міські теплові мережі"простягнення 94 428 713,61 грн. В С Т А Н О В И В :
У березні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 94 428 713, 61 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 48 865 488, 53 грн.; пеня у розмірі 14 265 914,79 грн.; інфляційні у розмірі 29 403 046, 19 грн.; 3 % річних у розмірі 1 894 264,10 грн., посилаючись на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 193, 231 Господарського кодексу України, з підстав неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу природного газу від 28.01.2014 р. щодо повної оплати поставленого природного газу.
У відзиві на позовну заяву Концерн "Міські теплові мережі" просив позовні вимоги задовольнити частково та відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення пені у сумі 7 482 447,84 грн., 3 % річних у сумі 1 175 048,76 грн та інфляційних у розмірі 6 020 526, 99 грн., вказуючи на недоведеність та необгрунтованість належними доказами розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних.
Відповідач також просив, на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 99,9 %. Крім того, у клопотанні, яке надійшло до суду 25.05.2016 р., відповідач просив відстрочити виконання судового рішення до 31.12.2016 р. посилаючись на наявність виняткових обставин в розумінні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 р. (судді Кутіщева - Арнет Н.С., Гончаренко С.А., Смірнова О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 48 865 488, 53 грн. основного боргу, 3 234 950, 12 грн. пені, 483 400, 94 грн. річних та 3 696 035,84 грн. індексу інфляції. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, судом першої інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу виконав частково, заборгованість на день звернення позивача в суд складала 48 865 488, 53 грн., що підтверджується проведеною між сторонами по справі звіркою розрахунків, визнано відповідачем і підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не вірно здійснений розрахунок пені, інфляційних та річних, зокрема, з порушенням Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217.
Крім того, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 99,9 % та про відстрочку виконання судового рішення.
За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Бойченко К.І., Зубченко І.В., Стойка О.В.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.11.2016 р. скасував його частково, позов задовольнив частково: припинив провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3 622 972, 50 грн. Стягнув з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" борг в сумі 45 242 516, 03 грн., пеню в сумі 4 237 049, 32 грн., 3 % річних в сумі 1 894 264, 10 грн., інфляційні втрати в сумі 27 450 975, 62 грн. В решті позову відмовив.
Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відсутності предмету спору з огляду на сплату відповідачем 3 622 972,50 грн. основного боргу.
При цьому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
ПАТ "НАК "Нафтогаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. у даній справі скасувати в частині зменшення пені на 50 % і в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в повному розмірі, вказуючи на те, що застосовуючи статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, суд мав в обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у позивача у відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України та співрозмірність неустойки та збитків, врахувати обов'язкові вимоги, встановлені статтею 233 Господарського кодексу України, зазначити підстави для зменшення штрафних санкцій, а саме - ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. Проте, на думку скаржника, відповідачем не було подано жодних належних доказів винятковості обставин, а судами не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності позивача.
Концерн "Міські теплові мережі" також подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 р. у даній справі скасувати повністю, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.2016 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги викладенням у судових рішеннях лише доводів і доказів позивача та ненаданням судами належної оцінки фактичним обставинам справи та доводам відповідача.
Заявник касаційної скарги вважає, що судом апеляційної інстанції не вірно проведено перерахунок 3 % річних та пені, що підлягають стягненню з відповідача з урахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. та не в повній мірі здійснено перевірку обґрунтованості та правильності нарахування позивачем відповідних сум до стягнення. Крім того, на думку скаржника, судом не надано належної оцінки доводам відповідача про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 28.01.2014 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз" (продавець) та Концерном "Міські теплові мережі" (покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2492/14-КП-13, за умовами пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 24 516,000 тис. куб. м.
Згідно пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до пункту 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
За змістом пункту 5.2. договору до сплати за 1000 куб. м газу належить 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20 % - 692,45 грн., всього з ПДВ - 4 154,71 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами встановлено, що додатковими угодами: - № 1 від 30.04.2014 р.; - № 2 від 26.05.2014 р.; - № 3 від 13.06.2014 р.; - № 4 від 30.09.2014 р.; - № 5 від 24.11.2014 р. сторонами змінювалися умови пункту 5.2. договору.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 Цивільного кодексу України.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Сервисы для юристов