ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2016 року Справа № 904/6343/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 р. (суддя Новікова Р.Г.) та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. (судді: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) у справі№904/6343/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" провизнання договору про відступлення права вимоги недійсним за участю представників: від позивача Боненко О.В., довіреність б/н від 01.03.2015 р.від відповідача 1 не з'явились від відповідача 2 Кострець Є.В., довіреність б/н від 05.01.2016 р.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 р. у справі №904/6343/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 01.08.2014 р. Визнано вказаний договір недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Свої рішення місцевий та апеляційний господарські суди мотивували тим, що договір про відступлення права вимоги б/н від 01.08.2014 р. укладено за відсутності письмової згоди покупця, наявність якої передбачена п. 9.12 договору поставки №865 від 31.07.2010 р. Отже, вказаний договір про відступлення права вимоги є недійсним, як такий, що суперечить чинному законодавству, а саме: ч. 1 ст. 203 та ст. 516 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Река-Море" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2015 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 р. у справі №904/6343/15 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи звернення з вказаною касаційною скаргою, відповідач 2 посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та зазначає, що укладення спірного договору відступлення права вимоги було погоджено позивачем, про що свідчить п. 9.5 договору поставки №865 від 31.07.2010 р. в редакції протоколу розбіжностей.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.03.2016 р.
В судове засідання 21.03.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача 2.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача 1.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В процесі судового розгляду справи №904/6343/15 господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (покупець) укладено договір поставки №865, за умовами якого постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити, товар відповідно до умов цього договору.
Пункт 9.12 вказаного договору містить умову про те, що постачальник не має права здійснювати будь-які відступлення прав вимоги, що виникли з цього договору, третім особам або проводити в односторонньому порядку зарахування зустрічних однорідних вимог за договором без отримання попередньої письмової згоди покупця.
Одночасно, до вказаного договору сторонами погоджено та підписано протокол розбіжностей №1 від 31.07.2010 р.
Так, відповідно до п. 9.5 договору поставки, в редакції протоколу розбіжностей №1 від 31.07.2010 р., права вимоги, що ґрунтуються на даному договорі, не можуть бути передані третім особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Река-Море".
При цьому, до п. 9.12 договору поставки №865 від 31.07.2010 р. зазначеним протоколом розбіжностей №1 від 31.07.2010 р. зміни не вносились.
В процесі судового розгляду справи №904/6343/15 господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що надалі, а саме 01.08.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІП" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Река-Море" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги.
Згідно з п. 1 даного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе всі права та вимоги, що належать первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №865 від 31.07.2010 р., укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (боржник) на суму 222 614 грн. 84 коп.
В п. 2 договору про відступлення права вимоги наведено перелік видаткових накладних, які підтверджують право вимоги первісного кредитора.
За змістом п. 3 договору про відступлення права вимоги з моменту укладення цього договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
Сервисы для юристов