ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2017 року Справа № 910/12325/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Плюшка І.А.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Пантіної Любові Олександрівни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року у справі №910/12325/16 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Пантіної Любові Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
за участю представників:
Позивача: Бондаренко М.Г., дов. № 04 від 17.01.2017 року,
Відповідача: не з'явився,
Третіх осіб: ОСОБА_7, дов. № 27-21/17 від 03.01.2017 року,
ОСОБА_8, дов. № 27-48342/14 від 28.12.2016 року.
В с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Пантіної Любові Олександрівни (далі - ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду, Банк, Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" (далі - ТОВ "ФК Аурум Фінанс", Відповідач) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 6260, про зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути на користь Банку права майнової вимоги, отримані за вказаним договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015 року, отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015 року, за зобов'язаннями боржника ОСОБА_4, а також про внесення змін про суб'єктів в записі про іпотеку: 9810042, замінивши Іпотекодержателя - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на Іпотекодержателя - ПАТ "УПБ", та змін про суб'єктів в записі про обтяження: 9996408, замінивши Обтяжувача - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на Обтяжувача - ПАТ "УПБ".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, було залучено: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Третя особа 1), Національний банк України (далі - НБУ, Третя особа 2), ОСОБА_4 (ОСОБА_4, Третя особа 3), а на стороні Відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - Нотаріус, Третя особа 4).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду, у поданій касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 75, 76 "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У своєму письмовому відзиві та додаткових поясненнях до нього, ТОВ "ФК Аурум Фінанс", посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду, викладених у касаційній скарзі, просило суд залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а вказану скаргу - без задоволення.
Фонд, у своєму письмовому поясненні просив суд касаційної інстанції скасувати прийняті у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду у повному обсязі.
До початку розгляду касаційної скарги по суті, від ТОВ "ФК Аурум Фінанс" через канцелярію суду було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вказувалось вище, вимогами ПАТ "УПБ" в особі уповноваженої особи Фонду у даній справі, з посиланням на ст.ст. 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у реєстрі за № 6260, про зобов'язання ТОВ "ФК Аурум Фінанс" повернути на користь Банку права майнової вимоги, отримані за вказаним договором про відступлення права вимоги від 26.05.2015 року, отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015 року, за зобов'язаннями боржника ОСОБА_4, а також про внесення змін про суб'єктів в записі про іпотеку: 9810042, замінивши Іпотекодержателя - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на Іпотекодержателя - ПАТ "УПБ", та змін про суб'єктів в записі про обтяження: 9996408, замінивши Обтяжувача - ТОВ "ФК Аурум Фінанс" на Обтяжувача - ПАТ "УПБ", з тих підстав, що вказаний договір, який містить ознаки нікчемного правочину, що було встановлено рішенням комісії Банку, в силу положень вказаного Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є нікчемним, у зв'язку з чим, до нього мають застосовуватись відповідні правові наслідки недійсності правочину.
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 216, 236, 509, 512, 513, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 2 та п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 67, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", умови укладених угод, та представлені докази у справі, дійшов висновку про те, що договір про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 року є оплатним, оскільки його сторони встановили вартість за відступлення такого права, а інші підстави нікчемності правочину, на які посилається Позивач та які зазначені в п.п. 1, 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у даному випадку відсутні, а укладення вказаного договору не призвело до визнання Банку неплатоспроможним та не передбачало зменшення його активів, оскільки останній було віднесено до категорії проблемних ще до укладення такого правочину - 30.04.2015 року, і тільки в подальшому Постановою Правління НБУ № 348 від 28.05.2015 року Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, а тому, посилання останнього на порушення Постанови Правління НБУ № 293/БТ не є у розумінні ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 215 Цивільного кодексу України підставою нікчемності правочинів, тоді як питання виконання/невиконання сторонами погоджених умов договорів не пов'язано з їх недійсністю, у зв'язку з чим, не знайшов правових підстав для задоволення даного позову.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Разом з тим, частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Також, частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, статтею 203 цього ж Кодексу визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Сервисы для юристов