ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2015 року Справа № 916/493/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року у справі № 916/493/14 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", м. Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", м. Одеса, про стягнення 2 543 011,82 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Задоя В.І. (дов. № 2100 від 23.09.14);
відповідача - Коротков С.О. (дов. б/н від 05.01.15);
третьої особи - Клочкова І.С. (дов. № 20/7-1589 від 14.11.14),
встановив:
У лютому 2014 року позивач ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 1 762 392,79 грн.
Вказував, що 01.10.03 між ним (далі - порт) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких він зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Зазначав, що п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік, а у випадку невиконання умов вказаного договору, підприємство п. 5.5 договору зобов'язалось сплатити компенсацію в розмірі 15,5 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні обсягу вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік.
Також вказував, що за взаємною згодою сторін дію договору припинено з 13.06.13.
Посилаючись на порушення відповідачем умов п. 2.6 договору в частині забезпечення гарантованого об'єму перевалки вантажів, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.14, просив стягнути з відповідача компенсацію за період з 01.01.13 по 12.06.13 в сумі 2 543 011,82 грн.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2014 року (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2014 року (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий, Колоколов С.І., Шевченко В.В.), в позові відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період менший ніж календарний рік, проте п. 5.5 укладеного між сторонами договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці.
У касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 213, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627 ЦК України, ст.ст. 193, 217, 218, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 32-38, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.03 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких порт зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.
Пунктами 2.1, 2.5 договору до обов'язків підприємства віднесено: своєчасно і в повному об'ємі оплачувати послуги порту; забезпечувати в об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, залученого підприємством відповідно до умов даного договору.
Згідно п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.13, від 28.02.13, від 31.03.13, від 30.04.13, від 31.05.13 та від 12.06.13 підтверджується, що на виконання умов договору, за період з 01.01.13 по 12.06.13 відповідачем було перевантажено 106 740,086 тонн вантажу.
Сервисы для юристов