ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року Справа № 922/1996/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 рокуу справі№922/1996/13 господарського суду Харківської області за позовом доСпільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" провизнання права власності
За участю представників сторін:
позивача: не з'вився,
відповідача: Калуцький Є.О.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.13 р., яка була прийнята судом) просить визнати за позивачем право власності на квартиру № 92, розташовану на 16-му поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківській, 191-Д у місті Харкові.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року у справі №922/1996/13 позов задоволено. Визнано за Спільним підприємством "Радміртех" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на двокімнатну квартиру № 92 загальною площею 84,4 кв.м., яка розташована на 16 поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківська, 191-Д у місті Харкові. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору в сумі 9350,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Спільне підприємство "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю право власності на квартиру № 92, розташовану на 16-му поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківській, 191-Д у місті Харкові, суд першої інстанції посилався на положення статей 190, 328, 392, 509, 530, 526, частини 1 статті 626, статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 3, частини 5 статті 7, статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність". При цьому, місцевий суд вказав на те, що оскільки будівництво проінвестованого об'єкта нерухомого майна, а саме будинку № 191-Д по вул. Клочківській у м. Харкові є завершеним та готовим до експлуатації, інвестору, тобто позивачу, належить право власності на спірну квартиру № 92, як на окреме майно.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що строк для подачі в порядку статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяв конкурсними кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" сплив 02.12.2010 року, а Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю кредиторських вимог до боржника у справі №Б-39/112-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" заявлено не було. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктом 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" та Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.06 року (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач, як пайовик, зобов'язується прийняти дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг вул. Самарської на умовах договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору пайовик приймає участь у будівництві будинку у формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення дольових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Після завершення будівництва та введення будинку до експлуатації забудовник передає по акту прийому-передачі у власність пайовику двокімнатну квартиру № 92, розташовану на 16 (шістнадцятому) поверсі будинку, загальною площею згідно проекту 86,40 кв. м., житловою площею 38,32 кв. м. згідно проекту (далі - квартира), у строк та на умовах договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору сума дольової участі пайовика у будівництві складає суму еквівалентну 116640 (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок) доларам США за курсом НБУ з урахуванням ПДВ. Внесення грошових коштів здійснюється у гривнях за курсом НБУ на момент здійснення платежу.
Відповідно до пункту 2.5. договору фінансування дольової участі здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок забудовника або шляхом внесення готівкою грошових коштів до каси банку для зарахування їх на поточний рахунок забудовника у гривнях за курсом Національного банку України на момент здійснення платежу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором повністю сплатив грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах даної справи.
Відповідно до пункту 4.1 договору за умови повного виконання пайовиком зобов'язань, передбачених договором, забудовник зобов'язується передати по акту прийому - передачі не пізніше 10 (десяти) днів після отримання затвердженого Акту щодо вводу об'єкта в експлуатацію та отримання Рішення про присвоєння адреси квартирі, вказаній у п. 1.2 договору. Планове закінчення будівництва - ІІІ квартал 2008 року. Строк введення до експлуатації - IV квартал 2008 року.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо передачі спірної квартири пайовику відповідно до умов договору не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Як встановлено місцевим господарським судом та зазначалось вище, між сторонами по даній справі дійсно був укладений договір на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.06 року, відповідно до пункту 1.1 якого позивач як пайовик зобов'язується прийняти дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг вул. Самарської на умовах договору.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервисы для юристов