ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 922/605/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі№ 922/605/16 Господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго" доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" проспонукання до виконання договору
за участю представників: позивачаСолдатенко А.М. - предст., дов. від 25.04.16відповідачаГроссу Г.В. - предст., дов. від 10.05.12
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду з позовом зобов'язати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" виконувати умови договору про постачання електричної енергії від 31 березня 2010 року № 702 належним чином, а саме шляхом обмеження власного споживання електричної енергії згідно з пунктом 2.1. Договору та пунктом 10.2. пункту 3 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), статті 26 Закону України "Про електроенергетику".
Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав; позивач має технічну можливість самостійно припинити електропостачання на об'єкти відповідача; заборгованість виникла з незалежних від відповідача причин; виконати розрахунки з погашення заборгованості можливо лише за рахунок субвенцій з державного бюджету; враховуючи, що на даний час для позивача не встановлений рівень екологічної броні споживання електричної енергії, припинення електропостачання не тільки порушить права та інтереси усіх споживачів теплової енергії м. Харкова, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності тепла на особливо важливих об'єктах.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.05.2016 (суддя Хотинець П.В.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (судді: Медуниця О.Є. - головуючий, Ільїн О.В., Тихий П.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про електроенергетику"; враховуючи наявність в матеріалах справи доказів постійного порушення відповідачем умов договору в частині оплати за спожиту електричну енергію, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо обов'язку споживача обмежити власне електроспоживання. Додатково позивач повідомив, що постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/1058/15, було задоволено позов з аналогічних підстав.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної скарги.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначаючи при цьому про те, що як позивач так і відповідач є суб'єктами природних монополій, одним із принципів діяльності яких є забезпечення прав споживачів; припинення електропостачання порушить права та інтереси усіх споживачів теплової енергії у місті Харкові.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 31.03.2010 Акціонерна компанія "Харківобленерго" (постачальник) та Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії № 702, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору.
Відповідно до пункту 2.3.3 договору споживач зобов'язується своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами Додатку № 2 "Порядок розрахунків". Під час виконання умов договору, а також вирішення питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією. Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами (пункт 2.1 договору).
Однак, як зазначив позивач, станом на 01.02.2016 відповідач має заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 85659362,94 грн., з яких електрична енергія разом з ПДВ - 85144280,67 грн., КРЕ - 515082,27 грн.
Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої, що і зумовило звернення позивача з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначав, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є підприємством життєзабезпечення і стратегічного призначення і відключення його об'єктів від електропостачання не тільки порушить права та інтереси усіх споживачів теплової енергії міста Харкова, але й призведе до загрози життю та здоров'ю споживачів відповідних послуг, пошкодженню майна, відсутності тепла на особливо важливих об'єктах (таких як лікарні, школи та дошкільні заклади, тощо).
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що розмір заборгованості відповідача не доведено документально, натомість відповідач на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ № 20-32 за рахунок коштів фонду державного бюджету України від 14.04.2016 перерахував 80 млн. грн., про що свідчить платіжне доручення № 4 від 18.04.2016, а також протягом квітня 2016 року здійснив погашення заборгованості за електричну енергію на суму 1502865,14 грн.
Суд відхилив доводи позивача про недопуск його представників до електроустановок відповідача, встановивши, що пунктом 6.1.1 укладеного сторонами договору передбачено право постачальника обмежити або припинити електропостачання, з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні, у разі недопущення споживачем представників постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів електричної енергії; натомість наявні в матеріалах справи акти про недопуск складені лише щодо трьох об'єктів відповідача, а з позовних вимог вбачається, що вимоги позивача звернені до необмеженого кола об'єктів підприємства відповідача.
Також суд відзначив, що обраний позивачем спосіб захисту права не забезпечує відновлення його порушеного права та таку вимогу неможливо забезпечити примусовим виконанням рішення суду державною виконавчою службою.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу. Порядок обмеження електроспоживання споживачеві до рівня екологічної броні або повного припинення їм електропостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (надалі - Правила). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до пункту 7.1 Правил електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому діючими нормативними документами.
У разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні. Для споживачів, які мають погоджену екологічну броню електропостачання, обмеження може бути застосовано до рівня екологічної броні електропостачання (пункт 7.2 Правил).
Сервисы для юристов