ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 917/915/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.10.16у справі№917/915/16 об'єднаною зі справою №917/952/16господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"до1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Траст"простягнення сумиза участю представників від:позивачаГулі В.С. (дов від 13.06.16),відповідача-1Ромашина В.М. (дов. від 30.08.16),відповідача-2не з'явилися, були належно повідомленіВ С Т А Н О В И В :
03.06.16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Транс" про стягнення 154 838,75 грн.
З яких просило стягнути: - 105 631,80 грн. збитків за договором відповідального зберігання від 04.02.13 №11/38, -9 500,00 грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.2 цього договору, -38 206,95 грн. реальних збитків з відповідача-1; та стягнути: -1 000, грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.5 вказаного договору, -500,00 грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.2 даного договору з відповідача-2.
08.06.16 позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з вимогами до відповідача-1 та відповідача-2 про стягнення 71 217,56 грн. З яких просив стягнути: -45 408,62 грн. збитків за договором відповідального зберігання від 28.03.13 №11/81, -9 500,00 грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.2 зазначеного договору, -16 308,94 грн. реальних збитків з відповідача-1; та стягнути: -1 000,грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.5 цього договору, -500,00 грн. штрафу за неналежне виконання п.5.1.2 вказаного договору з відповідача-2.
Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням майна, яке знаходиться на зберіганні, на вимогу поклажодавця (позивача у справі).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.08.16 у справі №917/915/16 (суддя Мацко О.С) об'єднано справи №917/915/16 та №917/952/16 на підставі ст.58 ГПК України, через однорідність вимог, які пред'явлені одним позивачем до тих самих відповідачів і з тих самих підстав. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Україна 2001" на користь ТОВ "Білогір'я молокопродукт" 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов договору від 04.02.13 №11/38 та 5 000,00 грн. штрафу за порушення умов договору від 28.03.13 №11/81. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
За результатом апеляційного перегляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді: Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до першої інстанції. Свої вимоги скаржник обгрунтовує порушенням судами норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів. При цьому, скаржник наголошує, що судами не взято до уваги його доводи про те, що його вимогу повернути передане на зберігання обладнання відповідачем-1 не виконано, у вільному доступі до зазначеного обладнання відмовлено, скаржник немає жодної інформації про стан та умови зберігання обладнання, через відсутність сенсу продовжувати вказані правовідносини з відповідачем-1 і наявні правові підстави для відшкодування реальних збитків та збитків у вигляді ринкової вартості втраченого майна у порядку ч.3 ст.612, 623 ЦК України поросить направити справу для перегляду місцевим судом.
Відповідач-1 надав відзив, в якому просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.13 позивачем та відповідачем-1 укладено договір №11/38 відповідального зберігання та 28.03.13 договір №11/81 відповідального зберігання, п.1.1 якого, зберігач (відповідач) приймає відповідальне зберігання передане поклажодавцем (позивачем) обладнання (далі - обладнання). Надання послуг по зберіганню обладнання здійснюється на безоплатній основі.
Пунктом 2.1. договорів передача обладнання на зберігання оформляється актом прийому-передачі обладнання (додаток №1 до договору), який підписується уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п.1.4. договорів строк зберігання починається з моменту його підписання сторонами та закінчується з моменту повернення обладнання поклажодавцю та діє до 31.12.13, однак пролонгується, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про бажання його припинення.
Пунктом З.1. визначено, що протягом його дії забезпечує можливість передачі поклажодавцю обладнання у потрібний час. При цьому, п.З.5. договорів зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця надати можливість вільного доступу до обладнання і перевірки умов його зберігання у будь-який зручний для поклажодавця час. А відповідно до п.4.2. договорів поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повного або часткового повернення обладнання, яке знаходиться на зберіганні. Крім того, договорами визначено, що зберігач зобов'язаний виконати вимоги поклажодавця, пов'язані з розпорядженням обладнанням після закінчення терміну його зберігання, а також на першу вимогу поклажодавця повернути обладнання, навіть якщо строк його зберігання не закінчився (п.3.2. договорів).
Актами прийому-передачі обладнання від 04.02.13 та від 28.03. (рік не вказано), наявними у вказаних справах, позивачем передано відповідачу-1 на безоплатне зберігання обладнання, а саме:
- холодильну установку об'ємом 1 200 л, - насос молочний HGM-7, - вагончик,- центрифугу ЦЛУ-1, центрифугу, - кран нержавійку (загальною вартістю 54 000,00 грн.) за договором від 04.02.13 №11/38;
- холодильну установку об'ємом 550 л, - кран нержавійку за договором від 28.02.13 №11/38 (у самому договорі вказано також ще дві позиції - контейнер сітка та центрифуга ЦЛУ-1 (загальною вартістю 24 750,00 грн.).
Відповідачем також подано примірник договору №11/38 та акту до нього (а.с.74-77 т.1 справи №917/915/16, по договору №11/81 - не подано у зв'язку з відсутністю оригіналів у відповідача), дослідивши який, суди дійшли висновку, що інформація по обладнанню, яке було передано, у примірниках вказаних документів, наданих сторонами не збігається. Так, по договору №11/38 за даними позивача, передано 6 одиниць обладнання (перелічені вище), за даними відповідача - 3 одиниці (холодильна установка об'ємом 1 200, центрифуга, кран нержавійка).
Суди дійшли висновку про суперечливість доказів стосовно переліку майна, переданого позивачем на відповідальне зберігання відповідачу-1 та самого факту його передачі відповідно найменувань.
Починаючи із серпня 2015 року позивач неодноразово звертався до відповідача-1 про наміри повернути обладнання, що було передано на відповідальне зберігання, а також намагався здійснити демонтаж обладнання власними силами, що зафіксовано актами виїзду на демонтаж обладнання від 23.12.13 (а.с.25 т.1 справи №917/915/16, арк.25 справи №917/952/16) та підтверджується фото- та відеозйомкою, яка досліджена у судовому засіданні 25.08.16).
Проте відповідач-1 жодним чином не відреагував на неодноразові звернення позивача, відповідей на письмові звернення не надав, обладнання не повернув і жодних дій щодо створення сприятливих умов для демонтажу обладнання не вчинив. Оскільки повернення обладнання втратило для позивача інтерес, то посилаючись на приписи ч.3 ст.612 ЦК України, він відмовився від прийняття зобов'язання і вимагав відшкодування завданих відповідачем-1 збитків. Розмір збитків з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову визначено так:
- за холодильну установку на 1 200 л - 84 331,80 грн., - за насос молочний HGM-7 - 2 500,00 грн., за вагончик для приймального пункту - 15 000,00 грн., за центрифугу ЦЛУ-1 - 1 900 грн. та за центрифугу - 1 900 грн., на загальну суму 105 631,80 грн. по договору від 04.02.13 №11/38;
- за холодильну установку на 550 л - 38 508,62 грн, - за центрифугу ЦЛУ-1 - 1 900 грн; - за контейнер сітчастий - 5 000,00 грн, на загальну суму 45 408,62 грн. по договору від 28.03.13 №11/81.
Матеріали справи містять також звіти про незалежну оцінку обладнання (за твердженнями позивача, оцінювалося аналогічне переданому на зберігання обладнання з метою визначення його ринкової вартості для встановлення розміру збитків) (а.с.185-231 т.1 справи №917/915/16, а.с.160-209 справи №917/952/16).
Пунктом 5.1.2. договорів № 11/38 та №11/81 відповідального зберігання у разі неповернення зберігачем обладнання на першу вимогу поклажодавця зберігач сплачує штраф у розмірі 5 000,00 грн., а враховуючи, що таких вимог було по дві за кожним договором, позивач просить стягнути з відповідача по 10 000,00 грн. штрафу (всього - 20 000,00 грн.).
Пунктами 5.1.5. договорів у разі відмови поклажодавцю у вільному доступі до обладнання і перевірки умов зберігання, зберігач повинен сплатити на користь поклажодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн. На цій підставі позивач просив стягнути по 1 000,00 грн. штрафу по кожному договору (всього - 2 000,00 грн).
Сервисы для юристов