Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №911/4399/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 911/4399/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор ХХІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 та рішення господарського суду Київської області від 22.04.2016 у справі № 911/4399/15 господарського суду Київської області за позовомприватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вектор ХХІ"третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" простягнення 23 097 грн.,за участю представників

позивача: Крашеннікової М.І.,

відповідача: Лебідь О.П.,

третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор ХХІ" про стягнення 23 097 грн. витрат з виплати страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм".

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 23 097 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_6 04.11.2014 укладено договір № МКС 023293 добровільного страхування майна та відповідальності, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, виникають внаслідок настання страхового випадку та пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а саме - квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 17.11.2014 звернувся до позивача із заявою про настання події, яка має ознаки страхової, в якій зазначив, що 15.11.2014 близько 08 год. 00 хв. в результаті залиття водою було пошкоджено майно, застраховане відповідно до договору № МКС 023293.

Того ж дня (17.11.2014) комісією у складі Начальника ЖЕК ОСОБА_7, представника відповідача та власника квартири № 164 ОСОБА_6 було складено акт № 1 обстеження наслідків залиття квартири № 164. В акті зафіксовано, що залиття квартири відбулось в результаті витікання води з радіатора опалення у кв. № 182, яка розташована на 9 поверсі того ж будинку. Комісія дійшла висновку, що дана подія відбулася з вини відповідача.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого страхувальнику через пошкодження майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, від 26.11.2014 сукупна розрахункова вартість збитку становить 25 886 грн.

ОСОБА_6 22.12.2014 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вказана вище подія була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт № 103606 від 26.12.2014.

Позивач 29.12.2014 виплатив ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 23 097 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9889 від 29.12.2014, копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 04-3129 від 15.06.2015 про відшкодування страхової виплати, яка залишена відповідачем без виконання, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача у межах фактичних витрат (23 097 грн.) перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.