ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 910/3827/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриПопенко О.С. - прокурор Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановувід 14.09.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/3827/16 господарського суду м. Києваза позовомКоцюбинської селищної ради Київської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-Буд"провизнання недійсним договору В С Т А Н О В И В :
У березні 2016 року Коцюбинська селищна рада Київської області звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Край-Буд" про визнання недійсним договору № 192 від 20.12.2012 р. на розроблення проектної документації на об'єкті будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала № 8-38 в смт Коцюбинське Київської області" та акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами 24.12.2012 р., посилаючись на приписи статті 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Позивач зазначав, що договір № 192 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, отже є всі підстави вважати його недійсним, а акт здачі-приймання виконаних робіт № 4 від 24.12.2012 р. таким, що складений безпідставно.
Позивач також вказував на те, що роботи, які виконувались з реконструкції каналізаційних мереж, розпочалися 26.11.2012 р., а закінчились 18.12.2012 р., тобто за 2 дні до підписання договору № 192 від 20.12.2012 р. було закінчено реконструкцію, що свідчить про те, що за спірним договором жодних робіт не виконувалось.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "Край-Буд" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідачем були в повному обсязі виконані зобов'язання за спірним договором, які, в свою чергу, були прийняті позивачем без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується, зокрема, оскаржуваним актом здачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками сторін.
04.04.2016 р. до господарського суду м. Києва також надійшла заява ТОВ "Край-Буд" про застосування строків позовної давності, в якій відповідач вказував на те, що спірний договір між сторонами укладений 20.12.2012 р., отже загальний трирічний строк позовної давності сплив 19.12.2015 р., а позовна заява подана 03.03.2016 р. (том 1 а.с. 48-49).
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2016 р. (суддя Пригунова А.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, встановивши обставини щодо виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором та прийняття робіт позивачем без зауважень і претензій.
За апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області Київський апеляційний господарський суд (судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., Станік С.Р.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.09.2016 р. залишив його без змін.
Суд апеляційної інстанції визнав правомірним висновок суду першої інстанції стосовно необґрунтованості та недоведеності позивачем своїх вимог, встановивши, обставини щодо укладення спірного договору з метою виконання робіт, що були виконані відповідачем та прийняті позивачем.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що в даному випадку, оскільки право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду не порушений, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову саме з підстав його необґрунтованості є правильним.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами 24.12.2012 р., суд апеляційної інстанції зазначав, що вказаний акт не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, і обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в даному випадку є невірним, у зв'язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.
Перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсним договору, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи на залишення судами поза увагою, що між датою укладення спірного договору та підписанням акта задачі-приймання виконаних робіт пройшло всього чотири дні, в той час, як умовами спірного договору не передбачено, що його умови поширюються на правовідносини та зобов'язання, які виникли у сторін до моменту його укладення.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Край-Буд" просить залишити її без задоволення наголошуючи на здійсненні робіт за спірним договором, прийняття їх позивачем без зауважень та намагання не здійснювати оплату за ці роботи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.12.2012 р. між Коцюбинською селищною радою (замовник) та ТОВ "Край-Буд" (виконавець) укладено договір № 192 на розроблення проектної документації по об'єкту будівництва "Реконструкція каналізаційних мереж по вул. Бакала, 8-38 в смт. Коцюбинське Київської області", відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язувався у 2012 році виконати геолого-розвідувальні роботи для розробки проектної документації, проектні роботи, отримання позитивного експертного звіту кошторисної частини робочого проекту в ДП "Укрдержбудекспертиза", а замовник - прийняти і оплатити попередньо зазначені роботи.
Згідно пункту 1.3 договору, приймання виконаних робіт проводиться згідно актів виконаних робіт.
Відповідно до пунктів 3.1, 5.1 договору загальна вартість робіт становить 39 727,45 грн. Строк виконання робіт - з моменту підписання договору до 31.12.2012.
Договір, відповідно до пункту 10.1 набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р.
Сторонами вносили зміни до договору № 192 від 20.12.2012 р. згідно з додатковими угодами № 1 від 31.12.2012 р. та № 2 від 31.12.2013 щодо строку дії договору, встановивши, що договір дії до 31.12.2014 р.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами також було встановлено, що 24.12.2012 року сторонами підписано акт здачі-приймання робіт за договором № 192 від 20.12.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання недійсним договору № 192 від 20.12.2012 р. та акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами 24.12.2012 р., з посиланням на приписи статті 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, з огляду на те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, отже є всі підстави вважати його недійсним, а акт здачі-приймання виконаних робіт № 4 від 24.12.2012 р. таким, що складений безпідставно.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.
За змістом статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Тобто вчинення фіктивного правочину характеризується тим, що сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені таким правочином та відсутністю його правової мети.
Сервисы для юристов