Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №910/21682/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 910/21682/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалугосподарського суду м. Києва від 15.08.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 рокуу справі№ 910/21682/15 господарського суду м. Києваза заявоюОСОБА_4доДержавного підприємства "Конярство України"пропоновлення на роботі та стягнення не виплаченої заробітної платиза участю представників сторін:

- від Державного підприємства "Конярство України" - Смірнова Н.М., довіреність № 80 від 31.12.2015 року,

- ОСОБА_4 особисто,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року у справі № 910/21682/15 (суддя - Чеберяк П.П.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення не виплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та не донарахованих коштів за невикористану щорічну відпустку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 910/21682/15 (головуючий суддя - Верховець А.А., суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року у справі № 910/21682/15 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року у справі № 910/21682/15 року залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 910/21682/15, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 15.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року у справі № 910/21682/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України").

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 Конституції України, ст. 56 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. ст. 21, 24, 32, 36, 38, 40, 44, 47, 83, 115 - 117, 148, 149, 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. ст. 22, 32, 34, 36, 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

16.11.2016 року ОСОБА_4 подано до Вищого господарського суду України через канцелярію як додаток до касаційної скарги від 21.10.2016 року Постанову Верховного Суду України від 31.10.2012 року у справі №6-120цс12 з правовою позицією щодо реалізації працівником права на розірвання укладеного з роботодавцем на невизначений строк трудового договору у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2016 року.

У судовому засіданні 06.12.2016 року продовжено строк розгляду касаційної скарги ОСОБА_4, відкладено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 20.12.2016 року.

У судове засідання 20.12.2016 року з'явився заявник касаційної скарги - ОСОБА_4, уповноважені представники ДП "Конярство України" - Смірнова Н.М., і надали пояснення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 10 ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, законодавець визначив підвідомчість справ у майнових спорах з боржником, в тому числі спорах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, господарському суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство щодо боржника-роботодавця.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України у Постанові № 16/047 від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, який, проаналізувавши норми ст. ст. 12, 16 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство № 2343-ХІІ (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права відповідно до ст. 11128 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення ст. ст. 12, 16 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у провадженні господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України" на стадії розпорядження майном боржника, порушена ухвалою місцевого господарського суду від 15.10.2015 року відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року.

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини звернення 10.06.2016 року ОСОБА_4 до господарського суду м. Києва у справу № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України" зі заявою про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та не донарахованих коштів за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 зазначив, що наказом філії "Запорізький кінний завод № 86 ДП "Конярство України" № 163-к від 12.05.2016 року його було звільнено з посади юрисконсульта за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи, що його звільнення із займаної посади із визначених роботодавцем підстав є незаконним та таким, що грубо порушує законодавство про працю, ОСОБА_4 просив господарський суд поновити його на посаді юрисконсульта і зобов'язати керівника філії "Запорізький кінний завод № 86 ДП "Конярство України" Тарасенка О.Д. звільнити його за заявою від 05.05.2016 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнути з ДП "Конярство України" вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку на суму 6 615 грн., вихідну допомогу в розмірі двох мінімальних заробітних плат на суму 2 900 грн., невиплачену заробітну плату на суму 1 740 грн., недонараховану компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за півтора дні, середню заробітну плату за час затримки розрахункових коштів на день фактичного розрахунку з 05.05.2016 року по 13.06.2016 року, а також середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.05.2016 року.

З огляду на встановлені обставини порушення ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2015 року справи № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про підвідомчість спору, що виник між підприємством-боржником та звільненим з посади юрисконсульта його філії працівником - ОСОБА_4, господарському суду м. Києва, у провадженні якого перебуває справа № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України".

Розглядаючи заяву ОСОБА_4, суди встановили, що наказом філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" № 301-к від 06.10.2015 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду юрисконсульта філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України".

Наказом філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" № 35 від 16.03.2016 року ОСОБА_4 встановлено обов'язковий графік присутності у філії по вівторках та четвергах з 8-годинним робочим днем, а в інші дні тижня: понеділок, середа, п'ятниця - дистанційний режим роботи (телефон, електронна пошта); судами встановлено, що з долученої до матеріалів справи копії зазначеного наказу вбачається, що ОСОБА_4 з ним ознайомлений та не заперечував щодо зміни умов праці.