ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року Справа № 19/49-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі № 19/49-10 господарського суду Сумської областіза заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5доФермерського господарства "Садко Р.І."провизнання банкрутомПредставники сторін в судове засідання не з'явились.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.08.2014 у справі №19/49-10 (суддя Спиридонова Н.О.) задоволено клопотання №02-01/19/49-10 від 16.06.2014 ліквідатора Чупруна Є.В. про накладення арешту; накладено арешт на комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, жатку зернову CASE серії НОМЕР_4, візок для жатки CASE, які знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4; відкладено розгляд заяви №5510/9/18-15-10 від 12.06.2014 Сумської ОДПІ про визнання поточних кредиторських вимог до боржника в сумі 5 147,98 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №19/49-10 (головуючий суддя: Здоровко Л.М., суддя Тарасова І.В., суддя Шутенко І.А.) відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 12.08.2014; апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто Заявнику без розгляду на підставі п.п.2-4 ст.97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 07.11.2016 б/н, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №19/49-10 та направити справу на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частина 1 статті 4 ГПК України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою встановлено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частиною третьою статті 22 ГПК України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За приписами ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання було відхилено.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Садко Р.І." за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в порядку статей 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, що діяла до 19.01.2013).
Постановою господарського суду Сумської області від 28.04.2011 Фермерське господарство "Садко Р.І." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.06.2014 ліквідатором Чупруном Є.В. було подано клопотання про накладення арешту (вх.№ 1632), в якому останній зазначав про те, що у ході ліквідаційної процедури ним було виявлено, що на обліку Інспекції державного технічного нагляду за підприємством-банкрутом зареєстровано комбайн зернозбиральний CASE 2388, 2008 року випуску. Також вказував на існування загрози протиправного відчуження вищевказаного майна, що могло завдати збитків боржнику, а відповідно і кредиторам. Враховуючи зазначене, ліквідатор просив господарський суд Сумської області накласти арешт на комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, жатку зернову CASE серії НОМЕР_4, візок для жатки CASE, які знаходились у фактичному володінні ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, НОМЕР_2) (т.4 а.с.74).
Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Сумської області від 12.08.2014 у справі №19/49-10 було задоволено клопотання № 02-01/19/49-10 від 16.06.2014 ліквідатора Чупруна Є.В. про накладення арешту; накладено арешт на комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008р. випуску, заводський номер НОМЕР_3, жатку зернову CASE серії НОМЕР_4, візок для жатки CASE, які знаходяться у фактичному володінні ОСОБА_4.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою від 12.08.2014 у даній справі, ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.06.2016 б/н, в якій просив скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції.
Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_4 додав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання вказаної апеляційної скарги.
Харківський апеляційний господарський суд встановив, що в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку ОСОБА_4 посилався на те, що оскаржувана ухвала від 12.08.2014 на його адресу не надсилалась, про її існування заявнику апеляційної скарги стало відомо 09.06.2016 під час ознайомлення з матеріалами справи. На думку ОСОБА_8 , вказані обставини є підставою для відновлення пропущеного строку на подання апеляційного скарги.
Відповідно до вимог ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.
Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Відповідна правова позиція відображена в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011.
Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 25.07.2016, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у Постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.
Сервисы для юристов