Постанова ВГСУ від 20.11.2014 року у справі №925/1239/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 925/1239/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Жаботиної Г.В.

за участю повноважних представників:

позивача - Сінцова А.О., Мілютіна А.Є.

відповідача - Гричиної В.В., Петренка Д.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення господарського суду Черкаської області від 1 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса про стягнення 1023852 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 1023852 грн., з яких 800000 грн. збитків, 175000 грн. штрафу та 48852 грн. витрат на транспортні послуги, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №52 від 06.03.2014 року не здійснив поставку продукції у кількості 1000 тон. Внаслідок односторонньої відмови від виконання відповідачем умов цього договору, позивач змушений був укласти договір поставки №64 від 13.05.2014 року з філією Поділля СТзОВ "Деренківець" на поставку зерна кукурудзи у кількості 1000 тон за ціною 2550 грн. за тону, що стало підставою для стягнення з відповідача понесених збитків, які полягали у додаткових витратах позивача, як таких, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф на підставі п. 6.2 договору №52 від 06.03.2014 року, а також витрати на транспортні послуги.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 1 вересня 2014 року (суддя Гура І.І.) в позові відмовлено в повному обсязі з посиланням на те, що відповідач припинив виконання свого обов'язку з поставки продукції, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати позивачем і відсутністю, у зв'язку з цим, факту порушення відповідачем свого договірного зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року рішення суду залишене без змін

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 6 березня 2014 року між СТзОВ імені Щорса (продавець) та ТзОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (покупець) був укладений договір поставки №52, згідно п. 1.1 якого відповідач зобов'язався продати (передати у власність) позивачу, а позивач - купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на умовах, передбачених даним договором (т.1, а.с. 16-19).

Згідно п. 1.3 укладеного договору загальна кількість продукції, яка буде придбана покупцем, на час укладення цього договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього договору.

Відповідно до п.2.1 цього договору, на час його укладання ціна на продукцію визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця. Загальна сума договору на момент його укладання складає 8750000 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості (п. 2.2 договору).

У відповідності до п.п. 2.3, 2.4 укладеного договору, покупцем здійснюється оплата вартості продукції, згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами починаючи з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором.

Згідно п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 7000000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями (т.2, а.с. 9-13).

Відповідач звернувся до позивача з листом №95 від 11.04.2014 року (т.1, а.с. 22), в якому зазначав, що по проведених проплатах на загальну суму 7000000 грн. по ціні 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ, буде відвантажено позивачеві товар в кількості 4000 тон зерна кукурудзи та просив позивача не перераховувати кошти за умовами укладеного договору.

В подальшому, відповідач на виконання умов договору здійснив поставку продукції в кількості 4000 тон зерна кукурудзи на загальну суму 7000000 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.1, а.с. 23-34).

При цьому, як було встановлено судами попередніх судових інстанцій, поставки продукції здійснювались вже після 11.04.2014 року, тобто після отримання позивачем зазначеного листа відповідача №95.

У відповідь, в листі від 19.06.2014 року позивач вказував про, те що лист №95 від 11.04.2014 року є безпідставним, одностороння відмова від виконання договору змусила позивача укласти договір з іншим постачальником, чим йому були завдані збитки в сумі 800000 грн., які підлягають відшкодування за рахунок відповідача (т.1, а.с. 43-45).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2014 року позивач (покупець) та Філія Поділля СТзОВ "Деренківець" (продавець) уклали договір №64 на поставку зерна кукурудзи (т. 1, а.с. 35-40), згідно п. 1.1 якого Філія Поділля СТзОВ "Деренківець" зобов'язалась поставити та передати у власність покупця зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року загальною кількістю 1000 тон за ціною 2550 грн. з ПДВ за 1 тону, загальна сума договору відповідно складає 2550000 грн. Згідно п. 5.2 даного договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.

Розглядаючи справу, суди, з наявних в матеріалах справи документів, правильно встановили той факт, що договір №64 позивачем було укладено 13.05.2014 року, тобто ще до закінчення строку, передбаченого п.2.3 договору №52 для здійснення позивачем попередньої оплати відповідачеві за продукцію, який встановлений до 15.05.2014 року.

На виконання вказаного договору №64 позивач сплатив на користь Філії Поділля СТзОВ "Деренківець" 2550000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1448 від 14.05.2014 року (т. 1, а.с. 41).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вважав, що понесені ним збитки полягають у додаткових витратах, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору №52 та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником - Філією "Поділля" СТзОВ "Деренківець" за договором від 13.05.2014 року №64, що становить 800000 грн.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним транспортні витрати на виконання умов договору №64 на суму 48852 грн.