ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2014 року Справа № 912/1258/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014у справі№ 912/1258/14 господарського суду Кіровоградської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", 2) ОСОБА_5,простягнення 289 029,37 грн за участю представників сторін:
від позивача: Козирь Т.О., дов. від 05.06.2014
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 289 029,37 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що перераховані ним на поточний рахунок відповідача відповідно до умов укладеного між сторонами договору еквайрингу грошові кошти є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки відповідач в порушення умов вказаного договору 11.10.2013 провів операцію із застосуванням платіжної картки без попередньої її авторизації, на якій були відсутні грошові кошти та яка в подальшому була опротестована банком-емітентом (ПАТ КБ "Приватбанк"), а відтак, згідно зі ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу перераховані грошові кошти в сумі 279 907,45 грн, як такі, що були набуті без достатньої правової підстави, а також згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України сплатити відсотки за користування чужими коштами.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 (суддя Глушков М.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 - без змін.
При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для застосування до спірних правовідносин у даній справі положень ст. 1212 ЦК України відсутні, оскільки перераховані позивачем на поточний рахунок відповідача грошові кошти були перераховані на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору еквайрингу № 009-Т/12137 від 01.10.2013, тобто не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2013 між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (організація, відповідач) укладено договір еквайрингу № 009-Т/12137 (з додатками №1- №6 до нього), за умовами якого банк здійснює технологічне, інформаційне та розрахункове обслуговування організації, а також виконує відшкодування організації грошових коштів за операції, що здійснюються з використанням платіжних карток на обладнанні, що надається банком організації. В порядку передбаченому даним договором організація приймає в обслуговування дійсні платіжні картки міжнародних платіжних систем Visa Inc.: VISA, VISA Elektron та MasterCard Worldwide: MasterCard, Cirrus/Maestro, з метою проведення оплати вартості проданих товарів (робіт, послуг).
За цим договором банк приймає на себе зобов'язання здійснити переказ грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок організації на суму усіх операцій, здійснених працівниками організації на обладнанні банку з використанням дійсних платіжних карток міжнародних платіжних систем Visa Inc. та MasterCard Worldwide їх законними держателями в місцях реалізації товарів (робіт, послуг) організації, на підставі наданих банку сліпів з отриманими відбитками реквізитів платіжних карток або електронних звітів. При цьому, з належних перерахуванню організації сум банк здійснює утримання комісійної винагороди, що зафіксована у додатку № 2 до цього договору.
11.10.2013 відповідно до умов договору еквайрингу та додатків до нього відповідач провів транзакцію із застосуванням платіжної картки міжнародної платіжної системи MasterCard (НОМЕР_1), виданої ПАТКБ "Приватбанк", на суму 284170,00 грн та фактично отримав від позивача на свій поточний рахунок 279907,45 грн (грошові кошти в сумі 4262,55 грн склали комісійну винагороду позивача), що підтверджується випискою про проведені операції по поточному рахунку відповідача від 11.10.2013. При цьому, як зазначив позивач, трансакція була проведена без попередньої авторизації платіжної картки.
Судами також встановлено, що платіжна картка MasterCard (НОМЕР_1) випущена/емітована приватним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_5, 1960 р.н., та станом на 11.10.2013, на день проведення операції, залишок коштів по вказаній карті складав 0,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка ПАТ КБ "ПриватБанк" №936566 від 14.10.2013.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач при здійсненні 11.10.2013 операції із застосуванням вказаної платіжної картки порушив умови договору еквайрингу та не здійснив попередню авторизацію картки, провів операцію з платіжною карткою, на якій були відсутні грошові кошти та яка в подальшому була опротестована банком-емітентом (ПАТ КБ "Приватбанк"), а відтак, відповідач згідно зі ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу перераховані грошові кошти в сумі 279 907,45 грн, як такі, що були набуті без достатньої правової підстави, та згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України сплатити відсотки за користування чужими коштами.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, що перебуває в складі підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання".
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
Сервисы для юристов