Постанова ВГСУ від 20.11.2014 року у справі №910/11121/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 910/11121/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 23.07.2014 Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014у справі№ 910/11121/14за позовом до проКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" стягнення 36 259,85 грн.за участю представників сторін:позивача: відповідача:Глотової С.О. Черешнюк О.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2014 (суддя Сташків Р.Б.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.), задоволено позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація") до Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (надалі - ТДВ "Укрліфтсервіс"): стягнуто з останнього на користь позивача 36 259,85 грн заборгованості.

Не погоджуючись із указаними судовими актами, ТДВ "Укрліфтсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 212, 530 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (служба технічного нагляду замовника) та ТДВ "Укрліфтсервіс" (підрядник) укладено договір № 1-Л-1, за умовами якого служба технічного нагляду замовника здійснює технічний нагляд за виконанням проектних та будівельно-монтажних робіт з заміни та модернізації ліфтів, що виконує підрядник в житлових будинках м. Києва згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.6.2 договору служба технічного нагляду замовника на підставі виконавчої документації, наданої підрядником, забезпечує разом із замовником і розпорядником коштів по даним роботам оформлення документів та приймає участь у передачі балансоутримувачам замінених та модернізованих ліфтів об'єктів та витрат по їх заміні та модернізації, а також передає надану виконавчу документацію замовнику по даним роботам для зберігання протягом гарантійного терміну. Підрядник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її згідно з умовами договору (пункт 1.7 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна договору складає 36 425,86 грн (в т.ч. ПДВ) і може змінюватись на підставі фактичної вартості виконаних робіт.

Підрядник сплачує службі технічного нагляду замовника кошти за фактично виконані роботи. Перерахування коштів службі технічного нагляду замовника за фактично виконані роботи здійснюється підрядником у п'ятиденний термін після надходження коштів за фактично виконані роботи. У разі затримки бюджетного фінансування підрядник сплачує вартість виконаних робіт по технічному нагляду протягом 5 банківських днів з моменту поновлення бюджетного фінансування та отримання ним коштів на свій розрахунковий рахунок (пункти 3.1, 3.3, 3.4 договору).

Згідно з пунктом 1.4 цього договору сторони зазначили про укладення договору з відкладальною умовою: сторони домовились, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний сплатити службі технічного нагляду замовника за умови підписання сторонами договору акта приймання-передачі визначену в пункті 2.1 договору ціну договору в п'ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої грошові зобов'язання перед підрядником відповідно до договору № 49/30 від 14.07.2011 про заміну та модернізацію ліфтів (добровільно або примусово).

Судами також встановлено, що згідно з актами приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в позивачем виконані роботи з технічного нагляду за виконанням проектних та будівельно-монтажних робіт із заміни та модернізації ліфтів на загальну суму 36 259,85 грн (не заперечується відповідачем).

Позивачем відповідачу направлено вимогу про погашення заборгованості (№ 155/1/03-1496 від 16.04.2014), яка залишена без задоволення з мотивів того, що коштів за договором від 14.07.2011 № 49/30 на рахунки відповідача не надходило. Тому, за доводами відповідача, заявлені до нього вимоги він вважає безпідставними.

Керуючись приписами статей 530, 617, 854 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості. При цьому, господарські суди не знайшли підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт за відсутністю бюджетного фінансування.

За загальним правилом, зобов'язання має виконуватися належним чином, при виконання зобов'язання мають додержуватися вимоги актів законодавства, договору, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідно до статті 617 ЦК України і статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" у справі № 910/11121/14 залишити без задоволення.