ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року Справа № 923/361/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" КП "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради розглянув касаційну скаргу Сидорченко В.В. Колес'янкін М.І. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 рокуу справі№ 923/361/15 господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської радипростягнення 406231,35грн. В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.04.2015 р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 200 763,93 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 54 218,12 грн. - 3% річних, 75 624,65 грн. - пені та 8 124,63 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Позовні вимоги про стягнення пені у сумі 151 249,30 грн. суд першої інстанції відповідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір до 75 624,65 грн. з посиланням на матеріальні інтереси сторін.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (судді: Головей В.М., Лисенко В.А., Шевченко В. В.) рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції в частині зменшення пені скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, вимоги позову про стягнення пені задовольнити повністю, в решті оскаржувані постанову та рішення залишити без зміни.
Скаржник доводить порушення ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, оскільки суд не врахував обставин матеріального становища позивача, за однакових умов коли обидві сторони несуть збитки в господарській діяльності, суд надав перевагу лише доводам відповідача. Суд не встановив чи є випадок, на який посилається відповідач в обґрунтування доводів про зменшення пені винятковим, не виконав вимог ст. 233 ГК України, оскільки не врахував ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, не з'ясував не лише майнові, але й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Скаржник посилається на судову практику, яка, на його думку, підтверджує, що відсутність вини у виникненні боргу та важкий матеріальний стан не є винятковим випадком та підставами для зменшення неустойки, тому вважає, що суд необґрунтовано зменшив розмір пені
Відповідач у відзиві доводи скарги заперечує, стверджує, що його вина у порушенні умов договору відсутня, судом правомірно враховано причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, тому просить оскаржувані судові рішення та постанову залишити без зміни, ас каргу без задоволення.
Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.12.2012 між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір № 13/3071-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(п. 1.2. договору).
У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу(п. 7.2. договору).
На виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 074 242,81 грн., що підтверджується належним чином завіреними наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які без претензій підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємства.
З виписки по операціям з відповідачем за період з 01.01.2013 по 31.10.2014, вбачається, що підприємство поступово розраховувалось за поставлений газ.
02.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Херсонський області, Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Цюрупинської міської ради, Виконавчим комітетом Цюрупинської міської ради, Комунальним підприємством "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 538/30 про організацію взаєморозрахунків.
Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30 (п. 1. Договору № 538/30).
За змістом пункту 8 Договору сторона п'ята ( відповідач) перераховує на рахунок сторони останньої ( позивач) кошти у сумі 843 181,13 гривень, у тому числі ПДВ 140 530,19 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 № 13/3071-ТЕ за 2013 рік.
Згідно підпункту 2 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
При цьому строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.
Дані обставини були погоджені з позивачем, позивач проти таких умов не заперечував.
На підставі даного договору Підприємством була отримана субвенція з державного бюджету від територіального органу Казначейства в сумі 843 181,13 грн., які відповідач перерахував на рахунок позивача. За рахунок даної субвенції остаточно погашена заборгованість Підприємства перед Компанією за договором № 13/3071-ТЕ-33 від 28.12.2012 , що підтверджується випискою Компанії (а.с. 17).
Відповідно до пункту 16 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
На момент розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач сплатив відповідачу основну суму заборгованості в повному обсязі, однак з порушення строків встановлених договором від 28.12.2012.
У зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені, в обґрунтування якого посилається на те, що основним видом його діяльності є виробництво теплової енергії, якою підприємство забезпечує населення міста. Внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються органами місцевого самоврядування виникла різниця в тарифах на теплову енергію, яка має відшкодовуватись державою шляхом перерахування субвенції, але яка не була вчасно погашена.
Сервисы для юристов