Постанова ВГСУ від 20.08.2014 року у справі №916/321/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 916/321/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року у справі № 916/321/14 за позовом державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" про повернення майна, стягнення суми, -

Встановив:

У лютому 2014 року державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайбункер" про повернення позивачу з незаконного володіння відповідача 40-футового контейнеру МММИ 106337-5, інвентарний номер 684, з підписанням акту приймання-передачі, та стягнення 57386,73 грн. заборгованості, з яких 19179,69 грн. - борг з орендної плати, 38207,04 грн. - неустойка за невиконання зобов'язань з повернення майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19179,69 грн. основного боргу, 1828,62 грн. судового збору. Зобов'язано відповідача повернути позивачу 40-футовий контейнер МММИ 106337-5, інвентарний номер 684, за актом приймання-передачі. В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у стягненні 38207,04 грн. неустойки і позовні вимоги в цій частині задоволено.

В іншій частині рішення залишено без змін з викладенням резолютивної частини в такій редакції: - стягнути з відповідача на користь позивача 19179,69 грн. основного боргу, 38207,04 грн. неустойки, 3045 грн. судового збору. Зобов'язати відповідача повернути позивачу 40-футовий контейнер МММИ 106337-5, інвентарний номер 684, за актом приймання-передачі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1522,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 2 березня 2009 року сторонами укладено договір № 35 оренди індивідуально визначеного майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування 40-футовий контейнер МММИ 106337-5, інвентарний номер 684.

За умовами п. 3.8 договору у разі припинення договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 10.7 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Згідно додаткової угоди від 4 січня 2011 року термін дії договору продовжено до 31 грудня 2011 року.

На виконання договору позивач, за актом приймання-передачі від 2 березня 2009 року, передав відповідачу обумовлений об'єкт оренди.

13 січня 2012 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про закінчення дії договору та про повернення орендованого майна.

Проте, в порушення умов договору, відповідач, після отримання зазначеного повідомлення, не повернув позивачеві орендоване майно, фактично продовжив ним користуватися, не сплативши орендну плату з 1 січня 2012 року по грудень 2013 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 526, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, встановивши вказані обставини, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині щодо повернення відповідачем позивачу орендованого майна та стягнення з відповідача орендної плати в сумі 19179,69 грн.

Разом з тим, з посиланням на норми ст. 795 Цивільного кодексу України, судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 38207,04 грн. за користування річчю за час прострочення на тій підставі, що договір припиняє свою дію з моменту підписання акту приймання-передачі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції рішення місцевого суду скасував в частині відмови у стягненні 38207,04 грн. неустойки і позовні вимоги в цій частині задовольнив, залишивши в решті судове рішення без змін з тих же мотивів.