Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №914/2555/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 914/2555/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2016у справі № 914/2555/14 Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4про розірвання договору купівлі продажу № 2565 від 06.10.2010

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПроцко Р.Б.- - відповідачаОСОБА_6В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд розірвати договір купівлі продажу № 2565 від 06.10.2010 у зв'язку з невиконанням відповідачем його умов в частині сплати ціни об'єкта продажу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2014 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (у складі головуючого Мельника Г.І., суддів: Гриців В.М., Плотніцького Б.Д.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Про час та місце проведення судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 06.10.2010 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу № 2565, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення першого поверху площею 95,5 кв. м., що знаходяться в будинку за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в договорі, та зареєструвати право власності на вказані приміщення.

В пунктах 2.1., 7.2., 7.5. договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний сплатити 459 656,40 грн. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору. За умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта протягом тридцяти календарних днів з часу нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, термін оплати продовжується ще на тридцять календарних днів. У випадку повної або часткової несплати ціни об'єкта продажу протягом строку встановленого п.2.1. договору, договір підлягає розірванню, об'єкт продажу повертається продавцю, а покупець сплачує неустойку (штраф) у розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено об'єкт продажу, яка стягується без необхідності обґрунтування її розміру, відповідно до Постанови КМУ " Про розмір неустойки за повну несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації " від 17.09.2008 № 846. Невиконання покупцем обов'язків за договором є підставою для розірвання договору у встановленому законом порядку.

В своєму позові позивач послався на невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати вартості об'єкта продажу, внаслідок чого утворилась заборгованість. На думку позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору наявні правові підстави для його розірвання.

Матеріально-правовою підставою позивач визначив статтю 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 509, 525, 526, 530, 610, 612, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України)

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок укладення договору № 2565 від 06.10.2010 між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу комунального майна, які регулюються нормами параграфу 1 глави 54 ЦК України та нормами законодавства про приватизацію.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом спірного договору, у відповідності до пункту 1.1., в даному випадку є передача нежитлових приміщень першого поверху та сплата їх вартості. В пункті 2.1. договору сторони визначили строк розрахунків за об'єкт продажу.

Таким чином, сторони визначили в якості істотної умови договору, крім передачі об'єкта продажу у власність покупця, сплату ціни об'єкта продажу у певний строк.

В пункті 7.2. спірного договору передбачено право сторони розірвати цей договір у випадку повної або часткової несплати ціни об'єкта продажу протягом строку встановленого п.2.1. договору.

Крім цього, приписами пункту 2 статті 651 ЦК України, на які послалися суди, визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, у відповідності до вказаної норми якщо договором передбачена можливість його розірвання на вимогу сторони за невиконання іншою стороною умов цього договору взагалі (а не істотних або будь-яких окремих умов), договір підлягає розірванню.

Також слід вказати на те, що спірний договір є договором купівлі-продажу об'єкту приватизації та укладений, у тому числі, у відповідності до вимог законодавства про приватизацію, норми якого щодо укладення, розірвання, умов договору купівлі-продажу об'єкту приватизації тощо є спеціальними, а тому мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства щодо порядку та підстав розірвання договору купівлі-продажу.

При цьому слід зазначити, що нормами частини п'ятої статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.