Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №910/30958/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/30958/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року у справі № 910/30958/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про стягнення інфляційних сум та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 219 926,70 грн. інфляційних сум та 3 % річних в сумі 18 088,29 грн. за період з 01.10.2013 року по 01.11.2015 року у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати вартості теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.12.2005 року № 1410168, яке встановлено рішенням господарського суду в іншій справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2016 року (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 219 926,70 грн. інфляційних сум і 3 % річних в сумі 18 088,29 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року (судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.07.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.12.2005 року між сторонами було укладено договір № 1410168 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергії відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач - отримувати та своєчасно її оплачувати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленої теплової енергії у листопаді 2013 року ПАТ "Київенерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з ЖБК "Київ-5" 401 535,82 грн. боргу за період з 01.12.2011 року по 01.10.2013 року та 3 % річних в сумі 11 242,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/21599/13 позовні вимоги ПАТ "Київенерго" задоволено частково та стягнуто з ЖБК "Київ-5" 288 811,24 грн. заборгованості за договором від 01.12.2005 № 1410168, а також 3 % річних у сумі 7 436,91 грн.

12.06.2015 року господарським судом міста Києва видано наказ з примусового виконання рішення у справі № 910/21599/13.

26.08.2015 року Відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48648822 з примусового виконання наказу від 12.06.2015 року № 910/21599/13.

Оскільки відповідачем рішення суду добровільно не виконано, заборгованість в сумі 288 811,24 грн. не сплачено, позивач звернувся з цим позовом про стягнення нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України 219 926,70 грн. інфляційних втрат та 18 088,29 грн. 3 % річних, розрахованих за період прострочення з 01.10.2013 року по 01.11.2015 року.

Відповідачем сума боргу за період з 01.12.2011 року по 01.10.2013 року, визначена рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року, в сумі 288 811,24 грн. в повному обсязі сплачена лише в березні 2016 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором, стягнутої за рішенням суду в іншій справі.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення 3% річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору та встановлено судовим рішенням в іншій справі.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.