ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 910/17208/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: не з'явився не з'явився Коркішко В.Мрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНаціонального військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь"на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 22 липня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 рокуу справі№ 910/17208/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр медико-біологічних технологій "Матрикс"доГоловного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь"про стягнення 9 800,00 грн
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду та просив стягнути з відповідача 9 800,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 (суддя - Чибикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (головуючий - Рябуха В.І., судді - Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено.
Стягнуто з Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр медико-біологічних технологій "Матрикс" 9 800, 00 грн основного боргу та судовий збір.
В касаційній скарзі відповідач - Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь", посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, Головному військово-медичному клінічному ордену Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" було направлено для проведення клінічних випробувань (спеціалізованої оцінки матеріалів клінічних випробувань) такі медичні вироби: Голки ін'єкційні стерильні одноразового застосування Nipro. Голки ін'єкційні нестерильні одноразового застосування Nipro (згідно додатку); виробник: Nipro Corporation (Japan) на заводах: Nipro (Thailand) Corporation Limited (Thailand), Nipro (Shanghai) Co. Ltd. (P.R. China).
За платіжним дорученням № 715 від 10.10.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача 9 800,00 грн.
15.10.2014 ТОВ "Науково-дослідницький центр медико-біологічних технологій "Матрикс" звернулось до відповідача з листом № 46, в якому посилаючись на те, що договір № 03/1 на проведення клінічних випробувань ВМП не був підписаний і роботи за ним не виконувались, просив повернути 9 800,00 грн, а 29.04.2015 звернувся з претензію № 34 про повернення грошових коштів.
Однак, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що договір на проведення клінічних випробувань ВМП з протоколом узгодження договірної ціни/кошторисної вартості робіт між сторонами не укладалися, а тому просить стягнути з відповідача, перераховані йому 9 800,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки відповідачем у передбаченому статтями 33, 34, 36 ГПК України порядку не було доведено, що між сторонами відповідно до вимог ст. 181 ГК України було укладено договір, в тому числі і у спрощеній формі, а наданий позивачем на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2015 проект договору сторонами не підписаний, то суди прийшли до правильного висновку, що кошти у розмірі 9 800,00 грн відповідачем не було набуто за наявності правової підстави - договору, а тому правомірно задовольнили позов та стягнули з відповідача на користь позивача 9 800,00 грн згідно з ст. 1212 ЦК України.
Доводи в касаційній скарзі про те, що наявною в матеріалах справи калькуляцією на проведення клінічних випробувань медичних виробів, платіжним дорученням № 715, а також листами № 5/4400 від 16.10.2014, № 7/4731 від 03.11.2014, № 7/2855 від 08.06.2015 підтверджується, що між сторонами був укладений договір та виникли зобов'язальні правовідносини є безпідставними та були предметом перегляду апеляційного суду, який правильно вказав, що вказані документи не підтверджують укладення між сторонами договору у спрощеній формі, а з калькуляції не вбачається, що відповідачем було проведено клінічні випробування медичних виробів.
Таким чином, підстав для скасування постановлених у справі рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Сервисы для юристов