ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 910/16563/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 28.07.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2016у справі№ 910/16563/15 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"доГромадської організації "Київський дитячий фонд"простягнення 158488,24 грн.за участю представників сторін:
позивача: Лєгостаєв І.В., дов. від 04.03.2016 № 40-Д
відповідача: Гончар О.В., дов. від 13.07.2015 б/н
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Київський дитячий фонд" про стягнення 158488,24 грн., з яких: 110070,04 грн. - основний борг за спожиті комунальні послуги, 34743,82 грн. - інфляційні втрати та 13674,38 грн. - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/16563/15 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Федорчука Р.В., суддів Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 910/16563/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи про те, що судами не взято до уваги, що позивач з 2011 по 2014 був єдиним виконавцем житлово-комунальних послуг в Шевченківському районі міста Києва; від імені позивача облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень здійснювало КП "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради на підставі договору доручення, з яким відповідачем і був укладений договір № 226/1101 від 11.12.2009. Також скаржник вказує на те, що судами не надано належної юридичної оцінки укладеному з відповідачем договору реструктуризації заборгованості № РСТ-103 від 28.12.2012 та частковим оплатам відповідача, що підтверджує надання позивачем комунальних послуг відповідачеві.
До Вищого господарського суду України надійшов відзив Громадської організації "Київський дитячий фонд" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору оренди № 38/1 нежилих приміщень від 20.02.2009 Громадській організації "Київський дитячий фонд" як орендарю Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавцем) було надано у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення площею 36 кв.м. по вул. Софіївській, 8-а строком з 16.02.2009 по 28.01.2010.
11.12.2009 між Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради (сторона - 1) та Громадською організацією "Київський дитячий фонд" (сторона - 2) було укладено договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009, відповідно до умов якого сторона - 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною - 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в зазначеному договорі при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а.
Згідно із п. 1.2. Статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 позивач був перейменований з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між відповідачем, як споживачем, та позивачем, як кредитором, було укладено договір № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012, згідно із умовами якого боржник (відповідач) визнав свої зобов'язання перед кредитором (позивачем), що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 28.12.2012 відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.12.2012, а також відповідно до умов Договору № 226/1101 у сумі 76997,52 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що у період з 13.09.2010 по 30.04.2014 відповідач фактично споживав комунальні послуги, що підтверджується табуляграмами, наданими виробниками послуг, оплату за які не здійснив, у зв'язку із чим у відповідача існує заборгованість за договором № 226/1101 від 11.12.2009 у розмірі 110070,04 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг стало підставою звернення позивача із позовом у цій справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 226/1101 за період з 13.09.2010 по 30.04.2014 в розмірі 110070,04 грн., а також 34743,82 грн. інфляційних втрат та 13674,38 грн. 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що договір № 226/1101 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 11.12.2009 був укладений відповідачем із Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради, при цьому позивач не є правонаступником вказаної особи і не отримував від неї право вимоги до відповідача за вказаним договором; відсутність доказів переходу до позивача права вимоги за договором № 226/1101 від 11.12.2009 виключає стягнення на користь позивача заборгованості і за договором реструктуризації заборгованості № РСТ-103 від 28.12.2012; позивачем не надано доказів надходження відповідачу платіжних доручень на оплату комунальних послуг відповідно до умов договору, а надані позивачем рахунки за період з жовтня 2010 по квітень 2014 виписані самим позивачем, а не КП "Керуюча дирекція"; строк дії договору № 38/1 оренди нежилих приміщень від 20.02.2009 закінчився 28.01.2010 і доказів його продовження матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаним висновком та виходив з того, що єдиним договором сторонами якого є позивач і відповідач є договір № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012, який не містить повних реквізитів відповідача, підписаний невстановленою особою без зазначення її посади, а відбиток печатки не містить повної назви відповідача і його коду ЄДРПОУ; акт звірки взаєморозрахунків до вказаного договору не підписаний з боку відповідача, хоча і містить відбиток печатки, аналогічний відбитку печатки у договорі, тобто підписаний в односторонньому порядку; заява про реструктуризацію заборгованості також містить аналогічний відбиток печатки та підпис особи без зазначення її посади і належності до відповідача; договір № 530878 з ПАТ "Київенерго" на постачання теплової енергії у гарячій воді укладений лише 01.01.2014 та в період за який заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості (з 13.09.2010 по 30.04.2014) діяв лише частково, і позивачем не надано доказів оформлення у вказаний період правовідносин з відповідачем щодо споживання теплової енергії згідно вимог діючого законодавства, а інші договори оренди № 38/1 від 20.02.2009 та про нарахування та збір платежів № 226/1101 від 11.12.2009 не стосуються позивача, який не є стороною за даними договорами; матеріали справи не містять доказів переходу до позивача прав вимоги за договором № 226/1101 від 11.12.2009, що виключає стягнення з відповідача заборгованості за договором № РСТ-103 про реструктуризацію заборгованості від 28.12.2012; позивачем не подано суду доказів споживання відповідачем комунальних послуг при користуванні приміщенням 36 кв. м. за адресою вул. Софіївська, 8а в заявленому розмірі позовних вимог, та не доведено наявність порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитих у спірний період комунальних послуг.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).
Предметом позову у цій справі є позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Громадської організації "Київський дитячий фонд" про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Сервисы для юристов