Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №904/9637/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 904/9637/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року у справі № 904/9637/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант", м. Дніпропетровськ, до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний", м. Дніпропетровськ, про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.06 недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Коваленко С.О. (дов. № 1 від 02.03.11);

відповідача - Корольов Г.Л. (Голова правлінння),

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року позивач ТОВ "Атлант" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.06 недійсним.

Вказував, що 01.01.06 між ЖБК "Мирний" (правонаступником якого є відповідач, орендодавцем) та ТОВ "Атлант" (орендарем) був укладений договір оренди нежитлових приміщень, згідно якого орендодавець зобов'язався передати йому в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 200 кв.м., що розташоване під № 10 по вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську строком на 5 років, а він - сплачувати орендну плату на умовах та в строки, що визначені договором.

Посилаючись на ту обставину, що ЖБК "Мирний" було введено орендаря в оману щодо наявності у орендодавця права власності на об'єкт оренди, позивач просив визнати зазначений договір оренди недійсним з підстав, що передбачені ст. 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. - головуючий, Джихур О.В., Виноградник О.М.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що на час укладення та дії спірного договору передане в оренду нежитлове приміщення не було ні за ким зареєстровано на праві власності, а також враховуючи фактичне користування позивачем цим приміщенням та закінчення терміну дії договору, відсутні правові підстави вважати, що спірним договором були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

У касаційній скарзі ТОВ "Атлант", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 230, 316, 317, 319, 759-761 ЦК України та ст.ст. 35, 42, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.06 між ЖБК "Мирний" (правонаступником якого є відповідач, орендодавцем) та ТОВ "Атлант" (орендарем) був укладений договір оренди нежитлових приміщень, згідно якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 200 кв.м., що розташоване під № 10 по вул. Героїв Сталінграду в м. Дніпропетровську строком на 5 років, а орендар - сплачувати орендну плату на умовах та в строки, що визначені договором.

На час розгляду справи судом, строк дії спірного договору закінчився, договір сторонами виконано.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.13 у справі № 904/8506/13 за позовом ТОВ "Атлант" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 68 "Мирний" про визнання недійсними договорів оренди, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.14, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними договорів оренди, а саме: договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.03.00; договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться у власності орендодавця від 17.10.01; договору оренди нежитлового приміщення від 28.12.02; договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться у власності орендодавця № 1 від 05.02.02; договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться у власності орендодавця № 1 від 01.03.02; договору оренди нежитлового приміщення від 30.04.05; договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.05; договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.06 та договору оренди нежитлових приміщень від 31.12.08.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини відсутності у відповідача права власності на передане в оренду нежитлове приміщення були встановлені судами в межах розгляду справи № 904/8506/13, тому не підлягають встановленню при розгляді даної справи. Встановленню підлягають лише обставини порушення спірним договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Приписами ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Встановивши, що на час укладення та дії спірного договору передане в оренду нежитлове приміщення не було ні за ким зареєстровано на праві власності та врахувавши фактичне користування позивачем цим приміщенням та закінчення терміну дії договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав вважати, що спірним договором були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.